В російських пропагандистських медіа та в окремих ЗМІ з українською “пропискою” вже кілька днів активно обговорюється інформація про, нібито, кримінальну справу проти мера Києва. Нібито, новий очільник Офісу Генпрокурора Руслан Кравченко активізував роботу прокуратури в Києві, і має намір вручити Віталію Кличкові підозру. Ми з’ясували, звідки походить ця інформація, і чому вона вигідна російському режиму.
“Тиснуть своїх же”: російський наратив
РосЗМІ вже на минулих вихідних почали озвучувати тезу про, нібито, арешт, який чекає на Віталія Кличка. Цю тему не обминуло жодне з видань, які хоча б трохи займаються “українським питанням” – вона присутня в усіх великих медіа, а також в деяких регіональних. Увага їй приділяється і з боку українських пропагандистів, які втекли до РФ з України, і тих, хто перебуває далеко за межами Росії.
Основні наративи російської пропаганди звучать так: українська влада нібито готує “репресії” проти окремих опонентів. Дехто називає це “політичною розправою”, інші ж пишуть, що “Київ” тисне на “своїх же”, аби зміцнитися зсередини. Важливим є те, що ця лінія санкціонована “згори” і підтверджена повідомленням інформагенції ТАСС.
Росіяни посилаються на заяви нардепки, колишньої “Слуги народу” Ганни Скороход, яка стверджує про підготовку, нібито, підозри Віталію Кличку. Слід зазначити, що вона зробила дві “подачі”: першу, в інтерв’ю на каналі Ukrlife, ще місяць тому, наприкінці червня 2025 року, дві тижні після призначення Руслана Кравченка Генпрокурором. Тоді вона підкреслила, що цей посадовець є надлояльним до Офісу президента, отже, може з’явитися ситуація, коли йому поставлять завдання підписати підозри щодо певних політичних фігур.
“Я думаю, що його обрали генеральним прокурором, оскільки він готовий підписати ці підозри щодо політичних фігур… Якщо Руслан Андрійович піде на це, то всіх, хто неугодний, під його підписом розставлять на місце та прибирають з політичного поля”, – зазначила тоді Скороход.
Невдовзі з’явилося відео, де депутатка називає конкретні прізвища осіб, яким, на її думку, будуть вручені підозри. Вона згадала Петра Порошенка та Володимира Кличка. Цю інформацію вона виклала на власному YouTube-каналі, проте, оголошення про це також вже не стало доступним, а згодом відео зникло з каналу самої Скороход. Тема залишалася “на поверхні”, поки її не підхопили російські пропагандисти.
Чого не розуміють пропагандисти
З’явилися кілька джерел поширення цієї інформації в російській інформаційній “бульбашці”. Одним з них став нардеп попереднього скликання Ігор Мосійчук, який втік з України ще до початку повномасштабної війни. Зараз він вважається інформаційним рупором Кремля. Мосійчук не раз з’являвся в ефірі YouTube-каналу Ukrlife. Цього разу він дав інтерв’ю Всеволоду Філімоненку – ще одному старому медійнику, який втік, із тією ж темою про неминучий арешт Кличка та “машину репресій”.
Чому ж російським пропагандистам потрібно підіймати Кличка на знамена, представляючи його як політичну ляльку, яку нібито незабаром “душитиме” київська влада? Відповідь на це запитання є як простою, так і складною водночас. Ворог намагається або “вручну” – штучно – розбалансувати внутрішню політичну систему в Україні, або, що більш імовірно, сфабрикувати уявлення про неї для свого “внутрішнього” читача. Друге завдання досягається масованим поширенням пропаганди – адже довіра до брехні зростає з кількістю джерел, які її озвучують.
Тепер про складнощі: у чому ж помиляються російські пропагандисти. По-перше, росіяни переносять на Україну власне бачення управлінських моделей і, відповідно, розуміння внутрішньополітичних процесів. Висновок про посилення слідства щодо притягнення київських чиновників-корупціонерів до відповідальності роблять виходячи з повідомлень про підозри, які прокурори активно роздають в останній місяць заступникам Кличка, керівникам департаментів КМДА та іншим посадовцям. Отже, роблять висновок: “значить, незабаром буде “вітання” і самому Кличку” – це, на їхню думку, укладається в логіку діяльності керівництва країни щодо опозиції.
По-друге, росіяни бачать ситуацію в Києві лінійно: нібито, ОП замінює Кличка на Тимура Ткаченка, усуваючи його. Але в Києві ситуація значно складніша – мера столиці не можна просто усунути, лише рішенням суду (як це було у Чернігові) або оголошенням недовіри (так було з мером Ірпеня). У такому разі центральна влада зіткнеться з наслідками цього рішення, адже в Києві це неодмінно викликатиме чималий спротив – прихильників Віталія Кличка чимало, і це не лише бюджетники та пенсіонери, яким місто виплачує доплати.
Київське суспільство негативно сприймає “топ-менеджерів”, яких нав’язують “з боку”, що було доведено ще за часів Володимира Макеєнка та Олександра Попова (ставлениць Віктора Януковича в столиці). На Банковій це добре розуміють, тому Віталій Кличко залишається у Києві найбільш “чистим” високопосадовцем, без жодної підозри та не фігуруючи у кримінальних справах.
Третій аспект – міжнародний. Міський голова столиці не даремно все перше півріччя 2025 року провів у закордонних відрядженнях: Давос, Мюнхен, Брюсель. Він зустрічався з десятками важливих й не дуже посадовців, колег з європейських міст та проводив лагідну агітацію за продовження постачання Україні зброї з боку Європи. Непублічно, він також агітував за підтримку власної кандидатури у внутрішньоукраїнській політиці – тепер така допомога з їхнього боку є дуже актуальною.
Минулого разу Кличка атакували “Путін-ферштеєри” та журналісти, що втекли до Росії
Нагадаємо, що в жовтні 2024 року Віталій Кличко зазнав сильної медіа-атаки з боку путінських сил у Європі. Як писав тоді Інформатор, проти нього виступили політики Бундестагу, які належать до так званих “путінферштеєрів” (з німецької – “ті, хто розуміють Путіна”). Основою їхніх заяв стало інформаційне вкидання з боку розшукуваної в Україні журналістки Діани Панченко, колишньої медійниці, що працювала на кількох закритих телеканалах Віктора Медведчука.
Також ми повідомляли, що в партії УДАР Віталія Кличка розпочали підготовку до виборів. Це можна трактувати як активний набір прихильників серед молоді по всій країні. Ймовірним майбутнім агітаторам пропонували “освітню програму”, яка включала низку політичних активностей протягом кількох місяців. Також у Києві проходив онлайн-“марафон” УДАРу.
