Кияни вимагають звільнити директорку Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Марину Соловйову. Лише останнім часом вона втратила декілька пам’яток – зокрема, 200-річний будинок-крамницю Давидова на Подолі (сама вона не визнає цього, ще й звинувачує медіа у “маніпуляції”), садибу Тарнавського на Андріївському узвозі тощо. Також посадовиці закидають неспроможність гарантувати прийняття рішення про захист 100-річних будинків, та створення схеми із погодження робіт на пам’ятках із порушенням законодавства.
Відповідна петиція із вимогою звільнення Марини Соловйової була подана до Київради у вівторок, 11 березня 2025 року. Її авторка, Ілона Сухарєва, вважає, що директорка Департаменту КМДА налагодила схему з погодження незаконних робіт на пам’ятках історії та архітектури. Називає й декілька конкретних прикладів: проєкту “реставрації з реконструкцією” по вул. Верхній Вал, 4 (неоготична садиба Ніцке, вік – 130 років); “реставрації зі знесенням дворового об’єму” на вул. Рейтарській, 37 (скандально відома будівля Київського повітового земства, 112 років), “реставрації з новим будівництвом” по вул. Кирилівській, 35 (“броварня Ріхерта”, 130 років).
“Соловйова не впоралася з прийняттям надважливого рішення, яке б гарантувало захист фонової історичної забудови та забороняло знесення цінних історичних будівель старше 100 років. Крім того, директорка Департаменту ігнорує звернення як від окремих громадян, так і від громадських організацій щодо надання публічної інформації про вжиті заходи із захисту та збереження окремих об’єктів спадщини”, – зауважує Ілона Сухарєва.
Ще одна претензія до директорки Соловйової – фактичне знищення пам’яток у місті під сподом “потьомкінських фасадів”. Йдеться про будівлі, що затягнуті у будівельну сітку з намальованим фасадом поверх неї, під якою історичні споруди просто розбираються, цеглина за цеглиною, при мовчазній згоді чиновників. Приклади – знищена садиба Всеволода Тарнавського по Андріївському узвозу, 26 (155 років), крамниця Давидова на вул. Сагайдачного, 16/5.
“На місці пам’ятки — намальований фасад і реклама, а за ним — бетонний моноліт нового будівництва. Та замість того, аби зняти полотна, за якими систематично зникають пам’ятки — Департамент під керівництвом Соловйової немов не бачить порушень і замість того, щоб діяти — називає інформацію про зруйнування пам’ятки “маніпуляцією”, – нагадує авторка відозви.
Ілона Сухарєва посилається на Кодекс законів про працю: зазначає, що, відповідно до п.3 ч.1 ст.40 вбачається “систематичне невиконання працівником покладених на нього посадових обов’язків”. Не вибудовується ефективна система захисту й збереження пам’яток, ігноруються запити громадськості, крім того, приймаються рішення, що відверто суперечать законодавству. Лише за день петиція вже набрала понад 300 підписів – відтак, міській владі, найімовірніше, доведеться розглянути питання про звільнення Марини Соловйової.
“Не дивіться вгору” по-київськи: як у Департаменті звинуватили викривачів та медіа у “маніпуляціях”
Нагадаємо, 6 березня Інформатор написав про те, що у Києві знесли пам’ятку архітектури, крамницю Давидова, якій 2025 року мало б виповнитись 200 років. Мова про садибу по вул. Сагайдачного, 16/5 у Подільському районі столиці. Будинок спорудили для розміщення у ньому магазину, і цю функцію він виконував аж до 2011-го, коли будівлю затягнули будівельною сіткою, нібито для проведення реконструкції.
А за два дні потому у Департаменті охорони культурної спадщини звинуватили ЗМІ та активістів-пам’яткоохоронців у, нібито, “маніпулюванні фактами”: там зауважили, що будівля по вул. Сагайдачного ще існує, адже за неї ще буцімто точиться судова боротьба. Це нагадує сюжет американської стрічки “Не дивіться вгору”, але з київським колоритом: замість вжиття заходів і бодай візиту на проблемний об’єкт посадовці перекидають звинувачення на викривачів порушення закону.
