У Києві завершили демонтаж цеху №5 Першого київського машинобудівного заводу, відомого раніше як “Більшовик”. Цей крок здійснено з метою добудови з’їзду з Шулявського шляхопроводу, що дозволить підвищити його пропускну здатність на 20%. Однак для багатьох киян це приміщення стало символом епохи, коли заводи були серцем промисловості, а їхні гудки запрошували робітників на нові зміни.
Історія заводу: від “Гретера” до “Більшовика”
Світлини уже знесеного цеху №5 опублікував у Facebook Володимир Поліщук, журналіст та екс-начальник управління зв’язків з громадськістю МВС України. Він продемонстрував, як виглядає колишній сталеливарний цех, де в 1882 році розпочалась історія одного з найбільших промислових об’єктів Києва. З численних стін залишилася тільки одна, але й вона незабаром підлягає знесенню в рамках осмислення міського простору на Шулявці.
Завод заснував Яков Гретер, швейцарський підприємець 19 століття. Спочатку підприємство спеціалізувалось на виготовленні парових машин та обладнання для цукрових заводів, а також на виробництві ліжок і чавунної арматури. Незабаром бізнес почав розвиватись, оскільки кон’юнктура ринку була сприятливою.
Назву “Більшовик” завод отримав у 1922 році як нагороду за активність трудової спільноти: перші страйки тут відбулися ще у 1903 році, коли робітники підтримали страйки на півдні Російської імперії. Під час революцій 1905 року на заводі формувалися бойові підрозділи, а у 1917-1918 роках його робітники виступали проти Тимчасового уряду та Центральної ради, вимагаючи встановлення радянської влади.
У 1930-х роках завод перейшов до виробництва техніки для хімічної промисловості, а напередодні Другої світової війни він запустив лінії для виготовлення артснарядів. На початку німецько-радянської війни завод, як стратегічний об’єкт, піддавався бомбардуванням. Роботу вдалося відновити вже через день після звільнення Києва від німецьких військ у листопаді 1943 року.
До розпаду СРСР завод спеціалізувався на виробництві хімічного та полімерного обладнання, а також техніки військового призначення. У 1990-х роках він прийняв назву Першого київського машинобудівного заводу, проте попит на його продукцію різко знизився. Попри спроби відновлення, включаючи виробництво тунельних ескалаторів та тунелепрохідних комплексів для метро, підприємство все ж стало жертвою часу і у 2021 році було приватизоване.
На місці корпусу буде нова естакада
Демонтована будівля є частиною проекту реконструкції Шулявського шляхопроводу. За планом, на місці колишнього цеху з’явиться нова транспортна естакада. Хоча урбаністи пропонували інші варіанти, які дозволяли зберегти історичну споруду та були економічно вигіднішими, міська влада вирішила на користь повного знесення.
Демонтаж розпочався 27 грудня, а вся процедура зайняла два-три дні. Утилізації підлягають ливарний цех, підрозділ обрубки та склад матеріалів. Також планується засипка підвалів та основного цеху №9 заводу. Загальна кількість будівельного сміття, яке потрібно буде вивезти та утилізувати, перевищує 25 тисяч тонн.
Цікаво, що в 2023 році на демонтаж планували витратити 91 млн грн, але тендер було скасовано через порушення. У цьому році вартість робіт зросла до 121 млн грн, а замовником є КМДА, отже, знесення здійснюється за рахунок міської громади. Проте ця сума була пізніше переглянута.
Як місто приймало рішення про демонтаж цеху №5
Нагадаємо, що в грудні 2024 року стало відомо про намір демонтати цех №5 заводу “Більшовик” у Шевченківському районі Києва. Влада пояснила, що це необхідно для добудови з’їзду з Шулявського шляхопроводу та що завершення цього ключового транспортного вузла дозволить зменшити навантаження на дороги.
А в січні 2025 року повідомлялося, що для демонтажу планували виділити порівняно невелику суму 80,5 млн грн, що було значно менше за стартову ціну на аукціоні. Цей крок був обумовлений необхідністю завершення реконструкції Шулявського шляхопроводу, де на місці цеху планувалося спорудження одного зі з’їздів.
