2024 рік ознаменувався кількома досить гучними, навіть скандальними, історіями у Києві. Йдеться, передовсім, про деградацію міської інфраструктури. Але не тільки про неї: іноді скидається на те, що деградували й самі морально-етичні засади керівництва міста. Що саме можна віднести до найбільших скандалів, як з них “вирулював” сам міський голова і наскільки це сказалося на ньому особисто та на іміджі всієї влади у Києві, – нагадує Інформатор.
1. Рік метрополітену: тунелі, вагони й гнівливі машиністи
Злочинна недбалість при експлуатації тунелів, чи трагічний збіг обставин через недоліки при будівництві – Кличко ще довго дискутуватиме на цю тему з київською прокуратурою. Факт лишається фактом: 8 грудня 2023 року київський метрополітен втратив одразу 6 станцій. І ані тимчасова схема руху поїздів, ані підмінний транспорт не змогли повноцінно виправити ситуацію для мешканців Голосіївського району.
Ремонт, у ході якого повністю оновили 27 метрів тунелю й посилили 50 метрів оправи, тривав 9 місяців. Тепер правоохоронці шукають винних. Схоже, що цапом-відбувайлом призначено в.о. директора підземки Віктора Вигівського – він все ще під домашнім арештом. Саме він був головним інженером споруди, відтак, з нього й питати про те, хто і як саме стежив за станом аварійного тунеля на “синій” лінії. А от його колишній шеф, Віктор Брагінський, запопадливо втік з Києва – МВС розшукує його ще з червня 2024 року.
Загалом, тема метро 2024 року стала провальною для міського голови. Адже окрім ремонту, що тривав загалом 9 місяців, були й інші, менш гучні, скандали. По-перше, метро “забуло” забронювати машиністів, через що їх почали масово мобілізовувати. А коли киянки пішли на навчання до депо метрополітену, тамтешнє керівництво натякнуло їм, що жінка, мовляв, у кабіну “не залізе”.
А на початку жовтня державні аудитори встановили, що червонясто-білі вагони, доставлені до Києва з Варшави, коштували бюджету столиці насправді у 6,3 рази більше, ніж мали б: хтось вкрав гроші на їхньому транспортуванні. Інформатор провів власне розслідування і встановив, що йдеться про схему, згідно з якою КМДА винайняла для доставки компанію-посередника ТОВ “Порто Трейд”. А насправді вагони везла польська PANAS TRANSPORT.
2. Рік забудовників: садиба Зеленських, екопарк Осокорки і ница “туалетна” схема
Рік був непростим для київської забудови. Власне, скандалів було стільки, що міській владі доводилося виконувати роль то жонглера, то канатохідця, аби задовільнити інтереси міської громади та забудовників. Кількість скандалів з 100-150-річними садибами, які періодично то прирікали на “злам”, то рятували з рук забудовників, перевищила 20. Найвідоміші з них – садиба Зеленських на вул. Кониського, будинок Бонадурера просто на Хрещатику і поліцейська дільниця на Лук’янівці.
Порятунок садиби Зеленських 1890 року перетворився на захоплюючий серіал. Навесні 2024-го, коли стало відомо, що на території просто під нею забудовник хоче звести другу чергу ЖК “Тургенєв”, спільнота повстала проти такого рішення – і звернулася до Віталія Кличка з петицією. Паралельно, зважаючи на назву садиби, кляуза “полетіла” до Офісу президента.
Кличко ніби підтримав відозву, але садибу це не врятувало. Ввечері 19 липня будівельники її знесли – брутально, просто на очах в активістів, що приїхали і встигли зафільмувати екскаватор, який нищив стіни. За пару днів будинок отримав статус пам’ятки архітектури місцевого значення, а забудовник підписав із міською владою Меморандум про необхідність відновлення будівлі – втім, роботи поки не почалися: на всю територію накладений арешт.
Ще один скандал здійнявся через масштабну пожежу, що спалахнула ввечері 5 березня на території “Осокорківських лук” (це заповідник у Дарницькому районі) та “Екопарку Осокорки” (а це – бажаний активістами заповідник, статусу в якого поки немає, а от наміри забудувати його – є). Забудовник, який має плани на цю місцину, “Stolitsa Group”, веде активне будівництво поряд – а всю територію навколо, і озера, і заплавні луки, – перетворилися чи то на будмайданчик, чи то на дуже захаращену будматеріалами місцину.
Зрештою, зважаючи на загальну кількість будівельних скандалів, “відбити” останній з них в київських активістів вдалося вже без особливих зусиль. Йшлося про величенький квартал з забудовою 1950-х – 1960х років на Звіринці. Це “квартал Добровольського”, що складається з фігурних цегляних будинків. Саме тут забудовники намагалися обкатати так звану “туалетну” схему: приватизується невеличка будівля (сміттєзбірник, туалет тощо), під неї потім виділяється земля “для обслуговування”. А будинки навколо визнаються аварійними – з усіма зрозумілими наслідками. На щастя, у випадку з “кварталом Добровольського” рішення вдалося відіграти.
3. Рік корупції: з КМДА висмикували ключові персони
Для команди Віталія Кличка рік видався багатим на корупційні справи. Найпершою ластівкою став провал керівника апарату КМДА Дмитра Загуменного – він створив схему, за якої одразу три депутати Київради і один з їхніх помічників проходили військову службу у КМВА замість своєї частини (ще й отримували гроші у “відрядженні”). Формально історія почалася ще у 2023 році, проте основні події, саме слідство та репутаційний удар прийшлися на 2024-й.
У березні, цілком очікувано (через скандал із метро), увага була прикута до персони тодішнього директора підземки Віктора Брагінського. Журналісти Bihus.info розповіли про схеми з незаконного збагачення посадовця – він не лише придбав квартири собі (та дружині, з якою фіктивно “розлучився”), а й почав будуватися у елітному котеджному містечку під Києвом. “Якщо є рейки, має бути й стрілочник”, – прокоментували історію кияни.
Влітку обшуки проводили в депутата Київради та одного із заступників Кличка Костянтина Усова. Це представник команди “Євросолідарності” у Київраді, що відповідає за транспортний напрямок і міську мобільність загалом. А вже восени журналісти зробили розслідування і про значно більш впливову людину від “ЄС”, формально з таким самим статусом – Володимира Прокопіва.
З’ясувалося, що Прокопів є власником цілої колекції нерухомості – через підставних осіб, друзів родини і саму родину, зокрема, свого тестя, який працює найманим робітником на будівництві у ЄС, але тут, у Києві, – має нерухомість на мільйони. Кличко відсторонив Прокопіва, формально жодним чином не применшивши його вплив у Києві. Причину легко можно пояснити: політик є зв’язковою ланкою між Кличком та його партією УДАР і “ЄС” Петра Порошенка, і, порушивши цей зв’язок, можна внести дисбаланс у політичний альянс, що триває вже десятиліття.
А вже у останні дні старого року СБУ прийшла вже по партійців Кличка. У готелі Hyatt у центрі Києва затримали керівника Одеського осередку УДАРа Олександра Суханова, який взяв хабар за вирішення земельного питання у Києві. В Кличка швиденько відхрестилися від політика, що став токсичним – втім, це не означає, що партії так легко вдасться вийти зі скандалу.
Загалом, ситуація була схожою на гру “Дженга”: її зміст зводиться до побудови башти з рівних за розміром паль, кожну з яких висмикують десь з основи башти. Конструкція не розсипалась, але похитнулася і нині є значно крихкішою, аніж на початку 2024-го. Втім, в Кличка зробили все, щоб запобігти руйнуванню: Загуменний досі на посаді, Усов відбувся легким переляком, Брагінський – сховався і перебуває в розшуку, а Прокопіва, схоже, так і не відсторонили від посади.
4. Рік політики: марафон, хакатон і фото на фронті
Тим часом, сам Віталій Кличко посилив свою політичну активність. “Піддівати” міського голову почали ще із зими, коли у Верховній Раді створили “ТКК” з питань взаємодії центральної та міської у Києві влад. Мерові довелося задіяти навіть інших міських голів, аби зберегти статус-кво. Та вже влітку її діяльність зійшла нанівець. Власне, і “скандалу” тут не було б, якби не посилення політичної агітації та роботи з електоратом не надто етичними методами з боку самого Кличка. А його партійне оточення вже створює партійні проєкти-спойлери та залучає до “агітаційних” поїздок на фронт людей, яких там не мало б бути.
Так, у листопаді Інформатор писав про те, що в Кличка активізували роботу з молоддю: готують польових агітаторів, пропонуючи їм молодіжну освітню програму з низкою активностей. Зокрема, молодих українців навчатимуть тому, як залучати громаду до ініціатив, та розповідатимуть про те, що за роль відіграють лідери змін тощо.
А у вересні, під час поїздки Кличка на Харківщину, до нього доєднався Артур Палатний, що нині керує виконкомом партії УДАР, а також Орест Криштафович, що представляє ще одну політичну силу, дружню до УДАРу (і, з огляду на усі особливості політики у Києві, – продюсовану ним). Втім, Кличко допомагає військовим від імені міської громади, і за вантажі сплачено з бюджету міста. А отже, навіть фотографування представників політичних проєктів разом з ним є проявом політичної корупції.
Сам Кличко, тим часом, вирішив дещо знизити свою присутність у медіа з “незначних” приводів. Це сталося після низки скандалів, зокрема – з садибою Зеленських. Оцінюючи реакцію мера на “чорних лебедів” ще влітку, Інформатор дійшов висновку про її слабкість та навіть неадекватність викликам.
Зрозуміли це і в команді міського голови. Вже у вересні-листопаді він де-факто “пішов з радарів”, передовіривши своєму заступникові, секретареві Київради Володимирові Бондаренку “оперативне реагування” на усі неважливі події та незначну активність, як-от нагородження та виїзди у справах міста. Сам Кличко зосередив діяльність на комунікаціях із зовнішніми партнерами, а також на допомозі фронту – це він, судячи з усього, вважає своїм пріоритетом.
5. Рік крінжу: паркуни у КМДА, грамотії у Київраді
Яскравим свідченням проблеми всередині владної команди у Києві є “зашкварні” ситуації, в яких її представники періодично брали безпосередню участь. На переконання редакції Інформатора, такі випадки не мали б місця, якби не впевненість означених представників у тому, що їхні дії не матимуть жодних наслідків. Починаючи з пікірування у сесійній залі Київради просто під час засідань (не від великого розуму) і завершуючи “паркувальними” скандалами, що сталися просто у дворі КМДА – усе це не робить честі посадовцям і депутатам, які часто є одними й тими ж особами.
Так, вже на початку грудня у КМДА стався великий скандал: члени міського комітету з питань доступності не змогли потрапити на його засідання через те, що паркомісця для людей із обмеженими можливостями були запарковані автівками депутатів Київради. Вишенька на торті: це сталося у день людей з обмеженими можливостями. Але вже за три тижні таку саме помилку зробив і один з заступників Кличка – тут вже можна назвати конкретне прізвище: “паркуном року” став Валентин Мондриївський.
А ще був депутат від “Євросолідарності” Володимир Турець, іменем батька якого, Народного артиста УРСР назвали вулицю у Києві. Був його колега, однопартієць Леонід Ємець, який вніс проєкт рішення про захист української мови (пам’ятаєте, це ж основний слоган партії та Петра Порошенка від 2019 року – “Армія, мова, віра”). Але зробив декілька орфографічних помилок у самому проєкті – чи потрібен українській мові такий захист, питання риторичне. Нагадаємо, що йдеться про дружню до Кличка партію, відтак, міський голова несе частину відповідальності і за її “зашквари”: не було б узгодження з міським головою – не було б і скандалів з “ЄС”.
Для балансу, пригадаємо, що УДАРівці та депутати від “ЄС” були не єдиними, хто потрапляв до незручних і крінжових ситуацій у Києві. Так, в грудні нардеп від “Слуги народу” Жан Беленюк взяв участь у проведенні турніру з вільної боротьби на честь одіозного регіонала Ельбруса Тедеєва. Малоймовірно, що Беленюк при цьому не був в курсі “звитяг” свого колеги по рингу – Тедеєв свого часу голосував і за Харківські угоди, і за “диктаторські” закони.
