Київська міська рада планує збільшити статутний капітал комунального підприємства “Житній ринок” більш ніж на 32 мільйони гривень — відповідний проєкт рішення вже підготовлено й погоджено всіма профільними органами виконавчої влади. Ця ініціатива з’являється на тлі того, що минулого року продаж ринку було відкладено через громадський спротив, однак наміри передати його приватним інвесторам залишаються. Виділені кошти призначені не на масштабну реконструкцію, а на виготовлення проєктно-кошторисної документації та на поточний ремонт покрівлі; повноцінна реставрація історичної будівлі на вулиці Верхній Вал поки що лишається в планах.
Згідно з текстом проєкту рішення на сайті Київради, обсяг збільшення статутного капіталу КП “Житній ринок” складає 32 012 782,36 гривні. Ці кошти надаються як грошовий внесок власника — тобто безпосередньо з міського бюджету Києва. Після голосування депутатів виконавчий орган КМДА має внести відповідні зміни до статуту підприємства.
Із загальної суми більша частина — 29 812 782,36 грн — передбачена виключно на розроблення проєктно-кошторисної документації. Ще 2 200 000 грн відводяться на поточний ремонт покрівлі будівлі. Інакше кажучи, мешканці столиці фактично оплачують проєктні роботи й тимчасове виправлення даху — на саме будівництво ці гроші не спрямовуються і на нього не вистачить.
У пояснювальній записці до проєкту рішення вказують на нагальну потребу оновлення застарілих інженерних мереж — опалення, водопостачання та дренажу, — а також на необхідність укріплення конструкцій і модернізації торговельної зали. Кінцева мета, як зазначено в документі, — перетворення будівлі на вул. Верхній Вал, 16 у Подільському районі на “сучасний торговельно-сервісний комплекс” і “конкурентний центр торгівлі”. Амбітні плани є, але за виділеної суми до повноцінної реконструкції ще далеко.
Постає логічне запитання: навіщо вкладати десятки мільйонів у комунальне підприємство, яке міська влада неодноразово намагалася передати приватним інвесторам? Нагадаємо, у грудні 2025 року Київрада розглядала приватизацію Житнього ринку, а КМДА готувала умови передачі об’єкта в оренду на 30 років. Така спроба зазнала поразки через протести та активність громадськості — проте жодних офіційних сигналів про відмову від планів передачі ринку в приватні руки не надходило.
З одного боку, витрачати бюджетні кошти на об’єкт перед його можливим переданням приватнику здається нелогічним: якщо орендар чи покупець за умовами угоди мав би виконати ремонт за свій рахунок, то чому місту витрачати 32 мільйони зараз? З іншого боку, готова проєктна документація робить об’єкт привабливішим для інвесторів і спрощує проведення майбутнього аукціону — що може бути зручним для зацікавлених сторін. Отже, бюджетні кошти потенційно можуть працювати на інтереси майбутнього орендаря чи покупця.
Проєкт рішення погоджено заступником голови КМДА Олегом Куявським, а також головами трьох профільних комісій Київради — Ваганом Товмасяном (промисловість), Михайлом Присяжнюком (власність) та Андрієм Вітренком (бюджет). Важлива деталь: саме Вітренко свого часу фігурував серед співавторів проєкту рішення про продаж ринку, який просував інтереси інвестиційного фонду Inzhur екснардепа Андрія Журжія. Контроль за виконанням рішення покладено відразу на три постійні комісії — звична формальність, яка на практиці ще не зупиняла процесів.
Житній ринок: довга боротьба за символ Подолу
Упродовж 2024–2025 років навколо Житнього ринку точилася запекла боротьба між двома впливовими групами: оточенням мера Кличка та представниками інвестиційних фондів. КМДА поступово готувала ринок до передачі в оренду, пропонуючи умови на 30 років без права викупу, але з вимогою збереження ринкового функціоналу на першому поверсі. Паралельно частина депутатів лобіювала повний продаж споруди — і саме вони, за даними окремих джерел, діяли в інтересах фонду Inzhur. Жодна з цих ініціатив не здобула підтримки через масові протести киян.
Окремим фронтом у цій боротьбі стало питання охоронного статусу будівлі. У січні 2026 року Житній ринок на Подолі офіційно отримав статус об’єкта культурної спадщини — після тривалого протистояння активістів із Департаментом охорони культурної спадщини КМДА, який затягував прийняття рішення. Цей статус теоретично обмежує можливості кардинальної перебудови споруди. Проте він не забороняє ні оренду, ні приватизацію — отже боротьба за ринок далеко не завершена.
