Мирний план президента США Дональда Трампа фактично визнає перемогу України та обмежує можливості Росії на роки вперед. Документ надає Києву свободу у безпекових союзах та можливість швидкого припинення вогню без капітуляції. Це підкреслює російський опозиційний публіцист, фінансист і старший радник виконавчого директора Світового банку від Росії Борис Львін.
На його думку, кілька ключових пунктів змушують Путіна відмовитися від своїх основних вимог та частково змінити риторику. Переглянемо деякі з цих пунктів, решту Львін вважає декларативними або не пов’язаними з проблемами.
Пункт 5 – Відмова Росії від права вето на гарантії безпеки України. За словами Львіна, найважливіше, що Путін поступається своїм вимогам, висунутим ще у Стамбулі в 2022 році, зокрема права вето на будь-які рішення щодо гарантій безпеки України.
“Путін визнає свободу рук США у військовій підтримці України. Це значна зміна”, – акцентує Львін.
Таким чином, Росія вперше визнає, що не має впливу на угоди, які Україна укладатиме із Заходом.
Пункт 6 – Армія України до 600 тисяч: “фейс-сейвінг” для Кремля, але фактично це теперішній масштаб. Львін називає цей пункт косметичним і зручним виключно для пропаганди РФ.
“Число 600 тисяч – це не обмеження. Це фактична чисельність української армії. Це дозволяє Путіну проголосити ‘демілітаризацію’, але на практиці не має значення.”
Відсутні також зобов’язання щодо обмеження українських озброєнь — ще одна перевага для України.
Пункт 8 – НАТО не вводить війська, але країни НАТО можуть. Документ стримує НАТО як організацію від розміщення своїх контингентів в Україні, але це не стосується національних військ окремих країн-членів, таких як США, Польща, Великобританія:
“Можливості розміщення американських сил на двосторонній основі залишаються необмеженими. Росія підписується під цим, визнаючи це легітимним.”
Отже, Кремль визнає, що Україна може приймати війська союзників без обмежень.
Пункт 9 – Європейські винищувачі в Польщі: удар по кремлівській історії страхів. Документ закріплює право на розміщення європейської авіації на території Польщі. Львін згадує, що Путін роками лякав росіян “загрозою” такого розміщення:
“Тепер це офіційно закріплено угодою. Путін змушений підписатися під тим, чого боявся.”
Пункт 11 – Україна стає частиною ЄС. Путін підтверджує, що Україна отримає статус країни, яка входить до Європейського Союзу. Це не просто символічно: фактично легітимізує вибір Майдану та остаточно закриває питання “євроінтеграція чи Росія”.
Пункт 12 – Масштабний міжнародний план відбудови. Світовий банк, Велика Британія, США та Європа запускають великий пакет економічної допомоги та інвестицій. Україна отримує фінансування на реконструкцію міст, розвиток технологій, штучного інтелекту, газової інфраструктури та видобутку ресурсів.
Пункт 13 – Санкції проти Росії не скасовуються. Львін акцентує, що цей пункт виглядає як приниження для Путіна:
“Санкції не знімаються. Путін тільки погоджується на те, що колись потім це можуть обговорити, та визнає легітимність санкцій.”
Одночасно Росію “повертають” до G8 – клубу, який Львін називає “церемоніальним і беззмістовним”.
Пункт 20 – Путін підписав те, що підриває його пропаганду. Один з найбільш принизливих моментів для Кремля: спільні освітні програми щодо боротьби з “нацизмом”, толерантності та прав меншин:
“Путін фактично визнає, що Росія сама потребує ‘денацифікації’, ставлячи свій режим на один рівень з вигаданим ‘неонацистським Києвом’. “
Це руйнує пропагандистські тези, на яких базувався виправдання війни.
Пункт 21 – Путін відмовляється від анексії де-юре. Найгостріше питання для Кремля: окуповані території визнаються російськими лише де-факто, але не де-юре. Путін відмовляється від своїх вимог щодо Херсона та Запоріжжя. Вперше в історії Росія погоджується на демілітаризацію частини території, яку вважає своєю. Львін порівнює це з Рейнською демілітаризованою зоною до 1936 року.
Пункт 25 – Вибори в Україні за 100 днів. Львін вважає, що цей пункт включений з метою тиску на Зеленського:
“Це принизливо з точки зору формальностей, але може стати вигідним для Зеленського, якщо він раптово відмовиться від переобрання й залишить посаду як військовий герой.”
Пункт 28 – Миттєве припинення вогню. Для Львіна це найголовніше: вогонь зупиняється відразу. Переговори тривають паралельно. Це те, чого так довго домагався Київ. Як підсумовує Львін:
“Я вбачаю тут драматичну, величезну поразку Путіна. Вся його пропагандистська конструкція розсипається. Україна отримує реальні гарантії, економічну підтримку та припинення вогню — все без капітуляції.”
Чому Путін підписався під власним приниженням
Опозиціонер Борис Львін зазначає, що значна частина пунктів плану виглядає радше декларативною та не несе реальних загроз для України. Попри загальне враження, що документ є принизливим — особливо щодо формулювань про Донбас чи НАТО — Львін зазначає, що в підсумку він вигідніший для України, ніж більшість альтернативних сценаріїв. Наприклад, під час стамбульських переговорів навесні 2022 року РФ вимагала обмежити чисельність української армії до 85 тисяч військових, тоді як нинішній проект зовсім не містить таких умов.
Львін відзначає, що структура документа побудована так, аби у Путіна залишався політичний “трофей” для внутрішньої аудиторії, включаючи знайомі йому формулювання: “невступ до НАТО”, “обмеження армії” та навіть згадки, що РФ може інтерпретувати як “денацифікацію”. Водночас, за його словами, ці пункти фактично не змінюють реального балансу сил й не перешкоджають Україні зберігати власну обороноздатність.
Ключовим “вузлом” документа Львін вважає питання Донбасу. План передбачає вихід українських сил з частини Донецької області, проте встановлює чітку вимогу: ця територія має перетворитися на демілітаризовану зону без права введення російських військ.
На тлі цього, підсумовує Львін, нинішній варіант угоди є не лише прийнятним, але й вигідним для України, якщо порівнювати його з іншими можливими сценаріями розвитку подій, які можуть виявитися набагато гіршими. Цікаво, що раніше подібну позицію публічно озвучив лише народний депутат Олексій Гончаренко, назвавши план “нормальним базисом для переговорів”. Звертаємо увагу, що Львін — не випадкова особа: він економіст з міжнародним досвідом, багато років працював виконавчим директором від Росії у структурах Світового банку і у березні 2022 року пішов у відставку на знак протесту проти повномасштабного вторгнення РФ. Отже, оцінки таких експертів, які розуміють логіку міжнародних угод, можуть бути дуже показовими.
Також промальовуються паралелі з заявою президента Володимира Зеленського, який раніше зазначав, що Україна стоїть перед вибором – між гідністю та втратою ключового партнера. За його словами, хоча у плані є непрості та неприємні формулювання, вирішальним фактором має бути не емоційна оцінка, а стратегічна вигода для держави. І теперішній варіант угоди, як стверджує Львін, надає Україні значно більше, ніж забирає.
