Жінка отримала дзвонок від особи, яка представилася співробітником Київстару, щодо закінчення терміну дії її SIM-карти. Виконавши певні дії за інструкціями з цього дзвінка, вона виявила, що на її картковий рахунок накладено кредит у сумі 29 983 гривні. Цю інформацію підтверджує рішення Дарницького районного суду Києва, яке було опубліковане 14 квітня 2025 року.
23 січня 2024 року жінка отримала телефонний дзвінок від невідомої особи, що представилася працівником ПрАТ «Київстар» і повідомила, що закінчується термін користування її SIM-картою. Довірившись цій інформації, вона виконала вказівки та надіслала комбінацію чисел на вказаний телефонний номер. Пізніше жінка дізналася, що ця особа, використовуючи систему BankID, отримала доступ до її інформації в додатку «Дія», після чого з карткового рахунку в АТ «Універсал Банк» були зняті кредитні кошти в розмірі 29 983 гривень. Кредитний договір був підписаний з ТОВ «Лінеура Україна», при цьому жінка стверджує, що зазначена в договорі електронна адреса та номери телефонів їй ніколи не належали, а кошти були перераховані на рахунок, номер якого їй невідомий. 24 січня 2024 року жінка подала заяву до поліції про вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження за ознаками ст. 190 КК України, у якому вона отримала статус потерпілої.
8 березня 2024 року жінка звернулася до ТОВ «Лінеура Україна» з заявою, в якій пояснила, що ніколи не користувалася послугами мікрофінансових установ, не надавала згоду на отримання коштів і не знала істотних умов договору. У відповідь на її запит ТОВ «Лінеура Україна» надало документи, включаючи електронний договір з додатками, пояснивши, що при укладанні угоди була проведена верифікація клієнта. Вони зазначили, що наявність витягу з ЄРДР не є підставою для скасування заборгованості та запропонували жінці погасити тіло кредиту, запевнивши, що в такому разі всі нарахування будуть списані. Відповідно до кредитного звіту Українського бюро кредитних історій підтверджується видача кредиту на зазначену суму. Крім того, зі звіту видно, що 23 січня 2024 року відбувся перевипуск платіжної картки «Monobank», а також були проведені операції з переказу і отримання готівки на загальну суму 29 983,88 гривні, а 24 січня 2024 року – отримано ще три мікрокредити. Жінка вважає, що кредитний договір є недійсним через відсутність її волевиявлення на його укладання та невідповідність нормам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Яке рішення ухвалив суд?
Суд відмовив жінці у задоволенні позову. Хоча факт неукладення договору доведений, він не є підставою для визнання договору недійсним.
“Обставини, наведені позивачкою, а також надані нею докази свідчать про те, що кредитний договір вона не підписувала та не погоджувала його умови. Зокрема, коли жінка дізналася про несанкціоновані платіжні операції, вона одразу ж звернулася до поліції. Після отримання інформації про кредит, вона повідомила про це відповідачу та звернулася до Національного банку України. Дані Українського бюро кредитних історій підтверджують, що позивачка завжди виконувала свої кредитні зобов’язання, попередньо не беручи кредити в небанківських установах. Послідовність подій, зокрема перевипуск картки «Monobank» і проведення платежів, а також отримання кредитів під значні відсотки, вказують на наявність обґрунтованості в заявах позивачки. Однак суд вважає, що факт неукладення договору ще не може бути підставою для його визнання недійсним”.
