У Київській міській раді розглядають присвоєння спеціалізованому мистецькому освітньому закладу — Київській дитячій музичній школі №8 — імені видатного українського композитора, педагога, Народного артиста України та академіка Національної академії мистецтв України Левка Колодуба. Колодуб довгий час викладав у Київській консерваторії, а протягом п’яти років очолював Київську міську організацію Спілки композиторів України. Водночас у радянський період серед його творчих замовлень були й політично вмотивовані роботи — зокрема, у 1964 році він створив «Оду партії» на слова Володимира Сосюри для фортепіано й голосу.
У Київраді повідомили, що 25 листопада на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань місцевого самоврядування та зовнішніх зв’язків ухвалили рішення про присвоєння імені Левка Колодуба Київській дитячій музичній школі №8.
Рішення підтримала депутатка Київської міської ради, голова комісії Юлія Ярмоленко. Вона зазначила, що творча та педагогічна діяльність Колодуба була тісно пов’язана саме з цією школою: ще у 2009 році тут спільно з композитором започаткували конкурс «Українські композитори — дітям», у якому протягом тринадцяти років взяли участь понад 1,3 тисячі юних музикантів.
За словами Юлії Ярмоленко, вшанування імені Левка Колодуба допоможе зберегти та популяризувати українську музичну спадщину. Композитор подарував школі багато нотних збірників із власними творами, які використовуються у репертуарі як для учнів, так і для викладачів.
Депутатка називає Левка Колодуба однією з ключових постатей української музичної школи. Вона підкреслює його неоціненний внесок у розвиток духової музики, мистецької освіти та національної культури, а також додає, що присвоєння імені школи засвідчить повагу до його творчості та допоможе передати цінності музичної традиції новим поколінням.
Навчався в Харкові, творив у Києві
Левко Колодуб належить до післявоєнного покоління музикантів: у 1949 році він закінчив у Харкові десятерічну музичну школу по класу кларнета, а в 1954 році — Харківську консерваторію за класом композиції. Після навчання він переїхав до Києва, де розпочав роботу референтом у Спілці композиторів УРСР, а згодом став викладати у Київській консерваторії, де й зустрів період незалежності України.
Колодуб залишив по собі значну музичну спадщину: опери «Пробудження» (1977), «Незраджена любов» (1985), «Поет» (1988), балети, мюзикли, понад десяток симфоній для оркестру, кантати, елегії, сюїти — усе це зробило його помітною та шанованою постаттю в українській музиці. За вагомі досягнення він отримував як радянські відзнаки (зокрема звання «заслужений діяч мистецтв УРСР»), так і українські нагороди — орден «За заслуги» ІІІ ступеня та Національну премію України імені Тараса Шевченка.
Як і багато митців того часу, Колодуб виконував замовлення й від партійних структур: у 1964 році написав «Оду партії» на слова Володимира Сосюри для фортепіано й голосу, а трьома роками пізніше в рамках співпраці з Павлом Вірським створив балет «Вічний вогонь» (також відомий як «Жовтнева легенда»). Це не применшує його масштаб як композитора — Левко Колодуб залишається однією з визначних творчих постатей України.
Всю владу — громадам: депутати суттєво посилили вплив громадських організацій у столиці
Варто нагадати, що останнім часом Київрада ухвалила низку рішень, спрямованих на підтримку громадських організацій у столиці. Серед запроваджених заходів — фінансова допомога, зокрема можливість покриття заробітних плат для їхніх керівників та оплата оренди офісів з міського бюджету, а також розширення можливостей участі: тепер організації можуть подавати пропозиції до бюджету міста, брати участь у звітах районних адміністрацій та бути присутніми на засіданнях разом із комісіями міської ради.
Крім того, у міськраді розглядали питання передачі забудовнику «Житлоінвестбуд-УКБ» двох ділянок на вулиці Володимирській у центральній частині міста під облаштування паркінгу. Оскільки нині ці місця вже використовуються як парковка, рішення по суті передбачає передачу ділянок і пов’язаних фінансових потоків в управління забудовника — комунальної компанії, яка належить місту. Сумніви щодо доцільності такого перерозподілу фінансів виникають з огляду на те, що за цією адресою розташований хед-офіс «Житлоінвестбуд-УКБ».
