Рейтинг схвалення Володимира Путіна серед населення Росії впав до річного мінімуму: лише 71% респондентів оцінили роботу президента як задовільну. Кожен сьомий громадянин РФ уже відкрито заявляє про недовіру вождю. Це не дивно — диктатор постійно уникає публічних появ, майже не виходить із бункерів через страх перевороту і протягом приблизно 200 днів не їздив регіонами. Внаслідок цього навіть підконтрольні Кремлю соціологічні центри не можуть повністю приховати загальну тенденцію. Рівень недовіри до Путіна одночасно піднявся до максимуму з кінця березня, свідчать результати опитування 15–17 травня.
Результати оприлюднив фонд “Громадська думка” (ФОМ) — один із провідних соціологічних центрів Росії. За цими даними, 71% росіян оцінюють роботу Путіна як “скоріше добре” — це найнижчий показник за останні дванадцять місяців.
Одночасно 14% опитаних відповіли “скоріше погано”, що є річним максимумом незадоволених. Рівень довіри до Путіна вдруге за рік опустився до мінімальної позначки у 71%: уперше таке зафіксували наприкінці березня, до того цифри трималися вище за 76%. Ще 17% респондентів заявили, що “скоріше не довіряють” Путіну — це також максимальне значення з кінця березня.
Водночас державний ВЦІОМ — ще один соціологічний інструмент, підконтрольний Кремлю — оприлюднив інші дані: за результатами опитування 11–17 травня рейтинг схвалення Путіна зріс до 69,4%. Це на 2,6 процентного пункту більше, ніж тижнем раніше. Нібито зростання фіксується вже другий тиждень поспіль — і тут відкривається найцікавіше.
Як ВЦІОМ намагається виправити рейтинг диктатора
Парадоксальну різницю між показниками ФОМ і ВЦІОМ легко пояснити — і це багато що говорить про інституцію, яка імітує незалежність. ВЦІОМ не обмежується телефонними опитуваннями: тепер соціологи ще й здійснюють особисті візити до домівок респондентів. Стукіт у двері від людини, яка питає про ставлення до Путіна в умовах війни та репресій, створює серйозний тиск відповісти “правильно”. Відтоді, як метод доповнили домашніми візитами, рейтинг диктатора раптово пішов угору.
Отже, росіяни стикаються з двома версіями реальності: за даними ФОМ підтримка Путіна на річному мінімумі, тоді як ВЦІОМ демонструє зростання завдяки методологічному прийому — домашнім візитам. Схоже, Кремль не витримав очікування, коли цифри можуть стати надто незручними, і змінив правила підрахунку прямо в процесі.
Причини тривалого зниження підтримки
Упродовж останніх місяців соціологи фіксують стійкий тренд на зниження підтримки Путіна. Серед ключових факторів — величезні втрати серед мобілізованих та контрактників, посилення цензури й блокування інтернету, а також зростаючий соціально-економічний тиск після чотирьох років повномасштабної війни. Навіть відносно лояльний до влади ФОМ вимушений публікувати показники, що відображають реальне розчарування — хоч і в пом’якшеному вигляді.
Варто відзначити, що 17% респондентів, які відкрито заявили про недовіру до Путіна в умовах тотальної цензури й репресій, — це суттєва цифра. Кілька місяців тому таких людей було значно менше. Українська Служба зовнішньої розвідки раніше звертала увагу на формування в Росії моделі “інерційної лояльності” — формально високі рейтинги зберігаються, але їхня соціальна база звужується, а ефективність інформаційного контролю поступово падає.
Якими методами у Росії “малюють” рейтинги для Путіна
Паралельне існування двох соціологічних реальностей у Росії давно не дивина. Коли ВЦІОМ почав фіксувати постійний спад підтримки диктатора, він одним із перших змінив методику підрахунку. Схема проста: якщо дані не влаштовують, змінюється не політика, а спосіб вимірювання. Хоч ФОМ також має прорежимний характер, він все ж опублікував цифри, які Кремлю не дуже до вподоби.
Потрібно пам’ятати, що будь-які соціологічні опитування в Росії проводяться в умовах жорстких репресій і самоцензури. Людина, якій телефонують або яка відчиняє двері й чує питання про ставлення до президента, навряд чи відповість щиро — особливо після введення законів, що карають за критику влади. Саме тому навіть “мінімальні” 71% слід сприймати з великою часткою скептицизму: реальний рівень невдоволення, ймовірно, значно вищий за офіційні дані.
