Київський Поділ роками перетворювався на свого роду гетто, де за привабливими фасадами ховалися бідність і занедбаність. Останнім часом руйнування торкнулися навіть цієї «фасадної» частини району: на Верхньому й Нижньому Валах помітні розбиті тротуари, пофарбовані й пошкоджені фасади, поруч стоять покинуті автомобілі. Ми підготували «треш-екскурсію» Подолом, щоб показати найгостріші проблемні місця та привернути увагу місцевої влади до стану одного з найстаріших районів столиці.
Ідею для прогулянки підштовхнув нещодавній емоційний допис заступника міністра освіти й науки України Дмитра Завгороднього. У своєму повідомленні він назвав стан інфраструктури й будівель району соромом: в межах ста метрів на Верхньому й Нижньому Валах поруч існують дорогі ресторани — Honey, Мамаманана, Shybuya, Мясторія (жива економіка, робочі місця, податки) — і водночас руйнуються дороги та тротуари, які вже понад рік не можуть відремонтувати.
“Це вже не про дискомфорт. Це про безпеку і доступність, яких тут просто немає. Люди щодня травмуються, машини пошкоджуються, пересування стає проблемою. Сьогодні для Подолу немає ні плану, ні пріоритетів, ні відповідальних. Старий Поділ, який я пам’ятаю, був іншим. Живішим, доглянутішим, людянішим. А зараз просто соромно”, – зауважив Завгородній.
За годину блукання вулицями району XIX століття ми зафіксували деградацію інфраструктури, засмічені і загублені двори. Найрезультативніше враження — відчуття безгосподарності: складається враження, що ні комунальним службам, ні мешканцям не потрібен базовий благоустрій. Інакше давно б з’явилися десятки петицій про перекриття ям на дорогах або ремонт дитячих майданчиків. Варто нагадати не-киянам: йдеться про пішохідний і популярний серед туристів маршрут — те, що тут можна побачити при візиті до столиці.
Наш маршрут розпочався з вул. Межигірської, що ніби «перетинає» район уздовж Дніпра і накриває собою лінію метро, що проходить під нею. Першу проблемну локацію знайшли поблизу перехрестя Межигірської й Нижнього Валу (офіційна адреса — будинок №22 по вул. Межигірській). Це похмурий конструктивістський будинок 1930-х з заґратованими чи заколоченими виходами на колишні балкони.
Поблизу — занедбані фасади будинків кінця ХІХ століття, пофарбовані графіті, із розбитими ґаночками з боку вулиці. Комунальні служби зняли асфальт, ймовірно, під час зимових ремонтних робіт, але назад його не поклали: ями залишилися, шматки полотна складені поруч і нікому, здається, не потрібні.
Неподалік розташований закинутий двір з дитячим майданчиком, який виглядає, ніби локація з трилера або фільму жахів. Тут є потерті сходи між цегляними підпірними стінами, бетонна «коробка» для клумби чи фонтану середини XX століття, а також атрибути дитячих ігор з різних епох: п’ятдесятирічний зелений «крокодил», спортивна стінка, вицвіла пластикова гірка — якби ще зелена металева «ракета» з 1960-х, це було б повним комплектом радянського дитячого майданчика.
Навпроти постраждалого від «прильоту» ще восени 2025 року бізнес-центру “Доміно” на Нижньому Валу стоїть розвалена Geely. Вона вкрита брудом, з пробитими колесами і пошкодженою передньою частиною — очевидно, власник не планує або не може її відремонтувати. Нині в місті небагато майстерень, готових братися за ремонт деяких китайських автомобілів.
На вул. Почайнинській бачимо недобудовану Введенську церкву. Хоч сама споруда має легкі форми й довершеність, навколо — будівельні хащі: паркани заповнені графіті та оголошеннями, часто перетворюються на місце для сумнівних оголошень, які комунальні служби лише частково прибирають.
Прямуємо на вул. Волоську і знаходимо в напівзруйнованому стані садибу Шишкіна — приклад цегляної двоповерхової забудови початку XIX століття: наріжний житловий будинок, бічний флігель і традиційний для Подолу сарай із галереями у зеленому подвір’ї. Садибу збудували після пожежі 1811 року відповідно до нових червоних ліній забудови вулиць.
Наразі садиба Шишкіна спалена й занедбана. Ще кілька років тому всередині зберігалися автентичні інтер’єри — стельові розписи, камін, груба, облицьована білими кахлями. Сьогодні даху вже немає, і загальний стан будівлі викликає смуток.
Завершуємо прогулянку біля колишнього відділення банку “Надра” на вул. Сагайдачного, 6А. Цю споруду збудували у 1980–1990-х роках і намагалися вписати в історичний контекст навколишніх будівель, облицювавши її жовтою київською цеглою. Однак без регулярного догляду цегла почала кришитися і вся споруда перетворилася на черговий занедбаний об’єкт.
Поділ руйнується і поза історичною локацією — на Виноградарі знайдено один з найбільш занедбаних кварталів міста
Нещодавно була проведена ще одна інспекція — на Виноградарі, де на перетині просп. Василя Порика й вул. Світлицького мешканці помітили нагромадження сміття. Виглядає так, що місцеві комунальні служби та власники бізнесів звикли до засмічення прибудинкових територій і не поспішають їх прибирати. Це стосується і підрядників, відповідальних за дороги, адже сміття бачимо й уздовж проїжджої частини.
Також зафіксовано, що на Поштовій площі досі відкриті й без огородження технологічні отвори всередині недобудованого торгово-розважального центру. Днями в один із таких отворів упав молодий хлопець — за повідомленнями, він пролетів близько п’яти метрів і приземлився просто на вулиці старого міста. Наразі досі не вжито достатніх заходів для запобігання подібним випадкам у майбутньому.
