Купити батон ковбаси за 70 гривень замість 300 чи придбати йогурти по 20 грн замість 70–80 у Києві цілком реально. Однак вживати такі продукти навряд чи ризикне навіть найбільш відчайдушний покупець: термін придатності у виставлених на прилавках товарів давно минув — в окремих випадках це сталося понад півтора року тому. На власні очі зафіксовано, як у столиці реалізують так звану протерміновану продукцію, або прострочку.
Welcome to “барахолка”
Стихійні точки з продуктами, строк придатності яких уже закінчився, можна знайти фактично на кількох ділянках у Києві. Це не традиційні ринки, а барахолки або блошині ринки — найвідомішою з них залишилася «Барахолка на Петрівці», хоча площа й метро поруч з 2018 року носять назву «Почайна». Сама барахолка тягнеться від великого книжкового ринку (який нині дещо занепав) до залізничної станції «Зеніт», що приблизно півтора кілометра від ринку.
На барахолці таких точок кілька — близько п’яти, і на кожній продають свій, відмінний асортимент. Це дає підстави вважати, що торговці свідомо розділяють нішу, аби не «топтатися» одне одному на місці й уникати надто великого скупчення покупців. Товар доволі специфічний: краще продати його одному зацікавленому клієнту, ніж ділити попит між кількома ятками.
Через це навколо таких прилавків зазвичай не так багато людей: здебільшого це пенсіонери, особи, які ведуть асоціальний спосіб життя (злидарі або безхатченки), та критично злиднілі містяни середнього віку. Іноді підходять більш-менш пристойно вдягнені покупці, але побачивши, з чим мають справу, швидко йдуть. За годину спостережень було зафіксовано всі перелічені групи людей, що переглядали асортимент, але купівель — не більше п’яти на кількох торгових точках.
Місце, куди приходять помирати йогурти
Перша ятка розташована поруч із книжковим ринком. На прилавку помітні іноземні написи: тут продають бісквітні рулети з Польщі та сусідніх країн, термін придатності яких збіг на 3–4 місяці, за 20–30 грн. Поряд — німецькі соуси до м’яса за 40 грн, термін придатності яких минув більше року тому. Найдревніший знайдений продукт — соєвий соус із датою придатності 18 серпня 2024 року. «Фактично, історичний артефакт», — жартують до продавця; він іронічно посміхається й просить не заважати торгівлі.
Тверді сири рекомендують ретельно переглядати: деякі ще могли би продаватися в мережах 2–3 місяці тому, а інші — із простроченням понад півроку. Більше молочної продукції зустрічається в іншій торговельній точці, де все звалене в великі пластикові корзини. Там персиковий йогурт «Ферма» продають по 15 грн за штуку — пляшки брудні, а дата вказує, що їх можна було вживати до 21 грудня 2025 року. Поруч — сирковий десерт «Марійка» (колишня «Машенька») по 20 грн — він «просрочився» 20 лютого і тому вважається свіжішим.
А далі — ще більше. Ще одна торгівельна точка продає сосиски, ковбаси та ті самі соуси для м’яса. Докторські та мисливські сосиски, «кабаноси» й класична ліверна ковбаса «до сніданку» нагромаджені в синіх та помаранчевих ящиках і тихо псуються під теплим весняним сонцем. Брати такі делікатеси руками неприємно: упаковки здуті, покриті вологою й жирною плівкою. Здається навіть, що пакет може «вибухнути», розбризкавши вміст — думка про це відбиває будь-яке бажання купувати.
Ціни на таку «прострочку» очевидно вкрай низькі. Палка ліверної ковбаси коштує менше долара — 41 грн, при цьому її термін придатності минув 3,5 місяці тому. Докторські, мисливські та інші сосиски, виготовлені ще в жовтні–листопаді минулого року, йдуть по 20–25 грн, причому на багатьох упаковках стерта дата «вжити до». Така спроба приховати термін придатності виглядає наївно, а слабкий запах від пакетів остаточно відбиває бажання споживати вміст за призначенням.
Звідки береться “прострочка” на блошці?
Варто зазначити одразу: продаж таких продуктів є незаконним. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», реалізація товарів із вичерпаним строком придатності заборонена. Для торгових мереж і окремих магазинів передбачені штрафи, які можуть становити 200% від вартості залишку партії товарів.
Зазвичай мережеві магазини ретельно контролюють наявність протермінованих товарів на своїх полицях: коли наближається дата «вжити до», деякі продукти (ковбаси, сири, молочні вироби) виставляють зі знижкою. Якщо ж продати товар не вдається, його повертає постачальник.
У невеликих магазинчиках, особливо за межами великих міст, контроль слабший, і правила дотримуються менш суворо. Саме звідти часто походить така продукція: поважні виробники м’ясних, молочних та інших товарів зазвичай забирають непродані зразки на утилізацію. Але там, де немає укладених договорів або йдеться про перекупників, які привезли товар у маленьке містечко й не бажають повертати нереалізоване, можуть виникати порушення. У результаті ці товари опиняються там, де їх купують — на київській блошці.
Чому ж продавці сирів із терміном придатності 6 місяців назад або ковбас із простроченням 4–5 місяців відчувають себе настільки вільно на Почайній — окреме питання. Можна припустити, що контролюючі органи не помічають таких яток або обходять їх увагою. У цьому випадку йдеться про Держпродспоживслужбу — Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Проте найчастіше перевірки спрямовані на «класичні» магазини, а не на тимчасові торговельні ятки. За годину перебування між Почайною й «Зенітом» не було помічено жодного патрульного поліцейського, що теж пояснює відсутність жорсткого контролю в таких місцях.
Чи є у Києві гречана криза, і чому всі купують плюшевого орангутанга
Нещодавно повідомлялося, що в Києві немає «гречаної» кризи: крупи достатньо на полицях магазинів, хоча іноді можна знайти порожні таці замість товару. Це скоріше пов’язано з низькою ціною на крупу, ніж із панічним попитом або відсутністю стратегічного продукту для українських домогосподарств. Детальніше — у матеріалі журналістів, які перевіряли наявність гречки у столичних магазинах.
Також раніше писали, що в Києві різко зріс попит на плюшевого орангутанга після того, як у мережі поширилася історія з Японії про покинуте мавпеня Панча. Зворушливе фото маленького Панча, якому працівники зоопарку подарували м’яку іграшку для підтримки, викликало хвилю емоцій. Протягом останніх тижнів таку іграшку активно скуповують у магазинах Японії, США та Південної Кореї, а тренд уже дістався й до Києва. Емоційний резонанс у соцмережах перетворив цю історію на комерційний феномен.
