Саудівська Аравія вперше запустила у повному режимі стратегічний нафтопровід “Схід-Захід”, що дозволяє частково компенсувати втрати експорту через фактичну блокаду Ормузької протоки. Наразі трубопровід перекачує до 7 мільйонів барелів нафти на добу, забезпечуючи критичну альтернативу для транзиту енергоносіїв у період загострення навколо Ірану.
Згідно з повідомленнями Al Arabiya з посиланням на інформовані джерела, обхідний маршрут, який оминає Ормузьку протоку, працює на максимальній пропускній спроможності — приблизно до 7 млн барелів щодобово.
Щоб наростити експорт через Червоне море, саудівська сторона реалізувала антикризовий план. Через ускладнення в Ормузькій протоці танкери перенаправляють вантажі до порту Янбу, який став ключовим логістичним хабом. За наявними даними, експорт сирої нафти через Янбу вже сягає близько 5 млн барелів на добу. Додатково королівство щоденно відправляє близько 700–900 тис. барелів нафтопродуктів. При цьому майже 2 млн барелів із загального обсягу направляють на внутрішні нафтопереробні заводи.
Проте повністю замінити Ормузьку протоку ця альтернатива не в змозі: до загострення через неї проходило близько 15 млн барелів на добу. Водночас дієвий обхідний маршрут допоміг запобігти ще різкішому зростанню світових цін на нафту.
Лише для “дружніх суден”: Іран запровадив вибіркову блокаду Ормузької протоки
Ескалація навколо Ірану скоротила можливості використання головного морського трубопроводу для світового нафтовидобутку. Через це країни Перської затоки змушені шукати шляхи диверсифікації маршрутів експорту, щоб мінімізувати вплив на глобальні енергетичні ринки.
Іран оголосив, що допускатиме транзит через Ормузьку протоку лише тим судам, які він вважає “недружніми” — фактично пропускаючи лише ті кораблі, які координують свій прохід з іранською владою та дотримуються встановлених вимог. За цією логікою, судна США, Ізраїлю та інших країн, які Тегеран називає “учасниками агресії”, не отримуватимуть вільного доступу до цього маршруту.
За інформацією ЗМІ, держави Перської затоки дедалі більше ставлять під сумнів надійність США як партнера з безпеки. На тлі бойових дій навколо Ірану та інцидентів в Ормузькій протоці регіональні гравці висловлюють занепокоєння щодо довгостроковості й ефективності гарантій, які надає Вашингтон.
