Жінка звернулася до соцзахисту з заявами, в яких повідомила про пошкодження квартири та про отримання матеріальної допомоги, надавши повний пакет документів. Проте вона не інформувала ЦНАП про те, що отримала право власності на житло у тільки-но зданому в експлуатацію житловому будинку. З цієї причини її просять повернути виплати на загальну суму 60 тисяч гривень. Це зазначено у рішенні Шевченківського районного суду Запоріжжя, опублікованому 18 грудня 2025 року.
09.03.2023 року жінка звернулася до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради через ЦНАП із заявою про руйнування або пошкодження житлового приміщення. Вона стверджувала, що квартира стала непридатною для проживання. 05.04.2023 року вона також подала заяву про отримання матеріальної допомоги за березень 2023 року, надавши відповідні документи. Права власності на квартиру наступні підтверджує договір купівлі-продажу квартири від 14.02.2020 року. 06.02.2023 року був складений акт комісійного обстеження, у якому квартиру визнали пошкодженою, що робило її непридатною для проживання. Щомісяця жінка подавала заяву для отримання матеріальної допомоги.
У серпні 2024 року фахівці відділу надання адресної допомоги провели перевірку заяв отримувачів матеріальної допомоги, що надійшли від ЦНАП, за допомогою інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для з’ясування відчуження минулого майна та набуття права власності. В ході цієї перевірки було встановлено, що жінка набула право власності на нерухомість у зданому в експлуатацію житловому будинку 12.01.2024 року. Вона не сповістила ЦНАП або ДСЗН ЗМР про дані обставини. Отже, у період з січня по червень 2024 року вона неправомірно отримала 60 тисяч гривень допомоги.
Жінка зізнається, що з квітня 2023 року, враховуючи те, що її квартира була визнана непридатною для проживання, зверталася до Департаменту з заявами про отримання матеріальної допомоги. Набуття ж нею в січні 2024 року права власності на нерухомість у селі Орлівське було здійснено за кошти сім’ї, а не через використання житлових сертифікатів чи отримання компенсацій за Законом № 2923-ІХ. Вона не отримувала грошової компенсації за пошкоджене майно у рамках цього закону, витративши особисті кошти на придбання половини будинку у селі Орлівське, Запорізького району. За ствердженнями жінки, у селі немає медичних установ, навчальних закладів, газопостачання, централізованого опалення, а технічна вода подається за графіком. Відтак, частина будинку використовується не для постійного проживання, а як дача для перебування з двома дітьми. Пошкоджена квартира, яка постраждала від ракетного удару, наразі не відновлена і залишається непридатною для життя, отже, право на отримання матеріальної допомоги за Програмою залишається.
Таким чином, у соціального захисту немає юридичних підстав для припинення виплат матеріальної допомоги або стягнення з жінки коштів за період з січня по червень 2024 року, отриманих нею на основі власних витрат. Крім того, в даних обставинах немає вини з її сторони, що виключає відповідальність відповідно до ст. 1166 ЦК України. Соцзахист не надав суду доказів, які могли б підтвердити недобросовісну поведінку жінки чи дії, які призвели або могли призвести до переплати матеріальної допомоги.
Яке було рішення суду?
Суд відмовив Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради в задоволенні позову. Не було доведено фактів зловживань з боку жінки.
“Суд виходить з того, що зловживанням або недобросовісністю з боку отримувача соціальної допомоги в розумінні норм цивільного законодавства є подання документів з явно недостовірними даними, відомими отримувачу. Однак у даному випадку позивач не довів факту зловживань з боку відповідача, а також її провину чи недобросовісність у наданні недостовірних даних, що могли призвести до безпідставного отримання соціальних виплат. Отже, в умовах відсутності зловживань або недобросовісності з боку відповідача, немає підстав для стягнення з неї виплачених сум допомоги, призначення та розрахунку якої здійснювалося відповідно до місця проживання з використанням дискреційних повноважень при ухваленні рішення. У матеріалах справи немає доказів на підтвердження помилки при нарахуванні допомоги відповідачу, або помилки, пов’язаної з неналежним виконанням обов’язків службовими особами, відповідальними за перерахунок допомоги внутрішньо переміщеним особам”, – зазначив суд.
