Чоловік звернувся до ЦНАПу з метою реєстрації свого права на земельну ділянку площею 8,7096 гектарів, оцінюваною на суму 291 224 гривень. Однак, він надав державному реєстратору підроблений Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 18 серпня 2003 року. Про це йдеться у вироку Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, опублікованому 1 грудня 2025 року.
У червні 2024 року чоловік виготовив фальшивий бланк Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 8,7096 гектарів. Відповідно до цього, він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України – підроблення офіційного документа, що видається установою, яка має це право, і який надає певні права, з метою його використання. 11 березня 2025 року, перебуваючи у відділі ЦНАП, він надав державному реєстратору заяву про реєстрацію права власності та підроблений Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 18 серпня 2003 року на цю ж земельну ділянку. У той же день до поліції надійшло повідомлення від працівника ЦНАП про те, що громадянин звернувся із заявою, надавши для реєстрації явно підроблений Державний акт. Нормативно-грошова оцінка цієї ділянки становить 291 224 гривень. Таким чином, він також обвинувачується у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), відповідно до ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.
У ході судового процесу між прокурором та обвинуваченим, за участю його адвоката, 24 листопада 2025 року була укладена угода про визнання винуватості. Сторони добровільно погодилися на формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за вказаними статтями, які ніким не заперечуються, визначаючи істотні обставини для справи. Також було узгоджено покарання: за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі на два роки; за ч. 4 ст. 358 КК України – у вигляді позбавлення волі на три роки; та за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України – також у вигляді обмеження волі на два роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання було визначено у вигляді позбавлення волі на три роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнили від відбування покарання з випробуванням. У угоді наведено наслідки затвердження угоди про визнання винуватості та наслідки її невиконання. Під час засідання обвинувачений визнав свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, що описані раніше, і просив суд затвердити укладену угоду.
Яке покарання обрав суд?
Суд визнав чоловіка винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, зазначених у ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, та призначив покарання: – за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України у вигляді обмеження волі на два роки; – за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі на два роки; – за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді позбавлення волі на три роки. Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання було визначено у виді позбавлення волі на три роки, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки, та поклавши на нього обов’язки, передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти орган про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
