Жінка є власником кімнати в гуртожитку, де зареєстрований її син. Проте, він не мешкає там, оскільки переїхав на постійне проживання до Російської Федерації, що ускладнює її можливість оформити субсидію та реалізувати право на приватизацію житла у гуртожитку. Це зазначено в рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області, опублікованому 5 лютого 2026 року.
У марці 2025 року жінка подала позов до суду, аргументуючи свої вимоги тим, що вона є користувачем кімнати. За вказаною адресою зареєстрований її син, але він не проживає в кімнаті, оскільки вже кілька років живе в Росії. Жінка не має з ним зв’язку, а він не з’являється за зареєстрованою адресою. Її син відсутній без поважних причин майже вісім років і, таким чином, втратив право на користування житлом. Той факт, що він залишився зареєстрованим, заважає їй отримати субсидію, скористатися правом приватизації житла в гуртожитку, а також вона змушена оплачувати комунальні послуги за людину, яка тривалий час там не проживає.
Яким було рішення суду?
Суд відмовив жінці в задоволенні позову. Вона не змогла надати належні та допустимі докази того, що син не проживає у спірній кімнаті без поважних причин.
“Позивачем не надано належних і допустимих доказів непроживання відповідача у спірній кімнаті без поважних причин. Також не вдалося довести, що відповідач втратив інтерес до спірного житла. Не було надано свідчень сусідів, пояснень інших свідків стосовно його відсутності та відсутності його особистих речей у зазначеній кімнаті, а також терміну його відсутності. Факт непроживання відповідача у спірному житлі більш визначеного законом строку не є підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до ст. 405 ЦК України визнання особи такою, що втратила право на житло, можливе лише за умови непроживання в ньому без поважних причин. Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, що стало правовою підставою для відмови в задоволенні позову”, – зазначив суд.
