Чоловік разом з сім’єю проживає у будівлі, яка розташована на території цього військового містечка. Йому нарахували борг за комуналку в розмірі 20 744 гривень. Він вимагає військову частину здійснити перерахунок. Про це йдеться у рішенні Дарницького районного суду Києва, опублікованому 15 жовтня 2024 року.
Чоловік є військовослужбовцем та учасником бойових дій і у 2016 році йому надали дозвіл на переобладнання за власний кошт та з дотриманням правил техніки безпеки приміщення в будівлі № 18 військового містечка. Окрім того, надали дозвіл на заселення його та його сім’ї до переобладнаної та пристосованої для проживання нежитлової будівлі, яка розташована на території цього військового містечка. Громадянин є побутовим споживачем комунальних послуг, в тому числі електроенергії натомість військова частина у січні 2023 року повідомила жителів військового містечка, що з січня 2023 року вони мають оплачувати житлово-комунальні послуги за промисловими тарифами. На його думку, військова частина неправомірно ставить йому вимогу щодо сплати заборгованості за комунальні послуги в розмірі 20 744 гривень станом на 1 червня 2023 року.
“Позивач просить суд зобов’язати відповідача здійснити з 1 січня 2023 року перерахунок вартості спожитих ним послуг за тарифами для населення та надалі здійснювати нарахування за спожиті комунальні послуги за тарифами для населення”, – вказується у матеріалах справи.
Міністерство оборони України подало пояснення по суті спору, у яких також просило відмовити у задоволенні позову. Там пояснили, що чоловік не дотримався порядку переобладнання спірної будівлі, внаслідок чого командиром частини також не було вжито заходів щодо реєстрації переобладнаної будівлі, у якій він проживає, як об’єкта житлового фонду. А тому негативні наслідки, які настали у зв’язку з цим, не можуть бути покладені на військову частину, Міністерство оборони України та Київське КЕУ.
Суд з’ясував, що станом на 1 червня 2023 року заборгованість чоловіка зі сплати комунальних послуг становить 20 744 гривень. З копії платіжних документів, наданих ним, установлено, що він сплачував комунальні послуги за період з січня 2023 року до червня 2023 року, а саме: електричну енергію, водопостачання, вивезення сміття. Отримувач коштів – в/с А 0476.
“Обов’язком командира в/ч є забезпечення військовослужбовців жилими приміщенням у порядку, визначеному Інструкцією № 737 (Інструкцією № 380). При цьому Інструкцією № 380 саме на КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району покладено обов’язок щодо оформлення документів, що підтверджують технічний стан казарми, починаючи з серпня 2018 року. Оскільки спірне нежитлове приміщення переобладнане для тимчасового проживання з дозволу начальника військ зв’язку ЗСУ і не зареєстровано в органах місцевого самоврядування як об’єкт житлового фонду, позивачеві надано дозвіл на тимчасове проживання без права повторного заселення (до моменту забезпечення постійним або службовим житлом), це дає право позивачу на отримання комунальних послуг за тарифами для населення згідно з абз. пункту 5 розділу ІV Інструкції № 380”, – йдеться у матеріалах справи.
Яким було рішення суду?
Суд частково задовольнив позов чоловіка. Військову частину зобов’язали здійснити з 1 січня 2023 року перерахунок вартості спожитих ним комунальних послуг за адресою за тарифами для населення.
“Відсутність оформлених документів, що підтверджують технічний стан нежитлового приміщення, в якій на законних підставах проживає позивач та члени його сімї (наймачі), не є підставою для нарахування їм оплати за спожиті комунальні послуги та електроенергію за тарифами для бюджетних установ. Правомірність/неправомірність надання дозволу на переобладнання нежитлових приміщень під житло та порядку надання дозволу на тимчасове проживання військовослужбовців військової частини та членів їх сімей у період з 2009 по 2018 роки командиром військової частини не є предметом спору у цій справі, а відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили та яким був би встановлений факт неправомірності надання дозволу на переобладнання нежитлових приміщень під житло та порядку надання дозволу на тимчасове проживання військовослужбовців військової частини та членів їх сімей у період з 2009 по 2018 роки. Наведеними вище нормами матеріального права визначено відшкодування військовослужбовцями вартості отриманих ними комунальних послуг і спожитих електроносіїв за тарифами для населення, що є соціальною гарантією для військовослужбовців вказаної категорії, яка не може бути звужена. Відшкодування військовослужбовцями вартості таких послуг в іншому порядку, ніж передбачений Інструкцією № 380, в тому числі і за тарифами для бюджетних установ, законодавством не визначено і відповідачем не доведено. Отже, право позивача порушене та підлягає захисту, а тому вимога позивача про зобов’язання в/ч здійснити перерахунок спожитих комунальних послуг та електроенергії за тарифами для населення підлягає задоволенню. Натомість вимога про зобов’язання відповідача і надалі здійснювати нарахування за спожиті комунальні послуги за тарифами для населення задоволенню не підлягає, оскільки вказана вимога передбачає захист прав на майбутнє, що суперечить завданням цивільного судочинства, згідно з яким суд захищає порушене, невизнане або оспорюване право (частина перша статті 2 ЦПК України). Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності щодо незастосування тарифів для населення та протиправними дій щодо вимоги оплати комунальних послуг за промисловими тарифами, оскільки покладення обов’язку на відповідача здійснити перерахунок вартості спожитих послуг, повною мірою відновить порушене право позивача”, – наголосив суд.
