Наприкінці третього року страшної війни з Росією багато українців замислюються, чи доречно було вести її так довго, чи розумніше було б підписати Стамбульські угоди навесні 2022 року. Інформатор отримав майже узгоджену версію цього документу від 15 квітня 2022 року. Якщо її прочитати, можна легко побачити, що це не був шлях до миру. Це була пастка Путіна, який хотів остаточно взяти Україну під свій контроль, попередньо приведши нашу країну в такий стан, в якому вона не мала б змоги ніяк протистояти агресії. Давайте розбиратися по пунктах.
Армію України знищити
Згідно з договором, Україна мала б відмовитися не лише від прагнення до вступу в НАТО, а й від будь-яких військових союзів. На теріторії України неможна було б ввозити іноземну зброю, як це відбувається зараз. Іноземні військові могли б бути присутні на території України лише без зброї у випадку необхідності, наприклад, ліквідувати наслідки стихійних лих. Вийняток – Крим та Донбас. Ми розуміємо, які війська та чиї бази залишились би там під триколором. Ці російські анклави стали б ножем, приставленим до горла України, щоб вона і не думала пручатися.
Для того, щоб у Київа не виникало жодної думки про спротив, Україні дозволялось мати армію, гідну хіба що для параду. Давайте порівняємо кілька цифр. За Стамбульськими угодами Росія хотіла дозволити України 342 танки, а українська сторона наполягала на 800.
“За 23 місяці війни в Україні російська армія втратила щонайменше 2619 танків. Зважаючи на те, що російські збройні сили вступили у війну в лютому 2022 року з 2987 танками, майже за два роки було знищено близько 90% цієї кількості”, – пише Forbes у січні 2024 року.
Станом на червень 2022 року, згідно інтерв’ю заступника міністра оборони України із закупівель Дениса Шарапова та командувача логістики СВ ЗС України Володимира Карпенка, яке було надане National Defence, стало відомо, що внаслідок активних боїв у війні з Росією, Україна втратила до 50 % техніки.
“На сьогодні ми маємо приблизно 30-40 %, а іноді й до 50 % втрат техніки внаслідок активних боїв. Таким чином, ми втратили приблизно 50 %. Втрачено близько 1300 БМП, 400 танків, 700 артсистем“, – повідомив Карпенко.
Згідно з документом, росіяни хотіли обмежити кількість ЗСУ 85 тисяч людей. Між тим, 1 лютого 2022 року було підписано Указ Президента згідно з яким чисельність ЗСУ мирного часу визначена у кількості 361 тисяча осіб. У січні 2024 року Президент Володимир Зеленський заявив, що наразі українська армія налічує приблизно 880 тисяч військовослужбовців.
Якщо б на роззброєну Україну хтось напав, рятувати її мали б держави-гаранти. При цьому Росія наполягала на тому, що кожна з цих держав мала б право вето на можливість допомоги з боку всіх інших. Перелік держав-гарантів тут.
Тобто, Росія отримала б право накласти вето на допомогу. А також примусити до цього свою фактичну колонію Білорусь. І це дало б можливість іншим гарантам вмити руки. Сказавши: що ми можемо зробити? Україна сама підписала цю угоду.
Власне на цьому розбір документу можна було б і завершити. Адже плани росіян абсолютно прозорі: роззброїти Україну та повторити спецоперацію з урахуванням попередніх помилок. І перетворити всю Україну на величезну Бучу. але ж подивимось, які ще пастки приховує ця угода.
Забрати під свій контроль Україну без жодного пострілу
Цей пункт – фактична відмова від суверенітету України. Росіяни, користуючись своєю колосальною економічною перевагою (а якби угоду підписали навесні 2022 року, всі величезні російські активи були б розморожені) та загрозою застосування сили (ніхто не зміг би цьому завадити) скупили б всю українську економіку за безцінь. І у випадку нової війни не було б грошей ні на фінансування ЗСУ, ні на донати.
Більше того, жалітися на такі дії в міжнародні суди Україна б не змогла. Шукати справедливості та вимагати пристойної поведінки від російських ФСБ-ешників, які кинулись би дерібанити Україну, довелось би в Москві. Ви розумієте, що це було б за “Басманне правосуддя”. Згадуючи про ордер Міжнародного карного суду, виписаний на арешт Путіна, в Кремлі знали, що саме треба заборонити.
Ми розібрали жорсткі зобов’язання для України. А які обов’язки за Стамбульськими угодами у Росії? Жодних! Адже цей документ – не угода між двома державами, а повна і ганебна капітуляція, підписання якої було б більш катастрофічним, ніж всі ці роки війни.
