Актриса Олександра Сорока, відома з серіалів “Слід” та “Відступники”, поділилася причинами, чому вирішила вийти заміж під час війни. Вона також згадала про свої дитячі переживання насильства та пояснила, як це вплинуло на неї зараз. Про це вона розповіла в інтерв’ю.
Мені було незручно святкувати
Вічне питання – чи доцільно створювати сім’ї та святкувати весілля під час війни. Олександра Сорока спершу бажала відмовитися від цього, адже вважала це неумісним, але свекор переконав її в протилежному. Святковий захід все ж відбувся, незважаючи на втрати в родині.
“Це сталося в 2022 році. Вирішили не відкладати й не планувати надто далеко, бо життя стало дуже непередбачуваним. Насправді я мріяла про весілля, але мені було незручно святкувати за таких обставин. Як часто говорять, не на часі. У той момент у родині чоловіка сталася важка втрата, і його батько, який тепер служить в ЗСУ, зазначив, що жити потрібно заради сьогодення, а не лише у сподіваннях. “Ми воюємо, щоб життя продовжувалось.
Спочатку ми розписалися у вишиванках, а потім влаштували невеличке свято. Воно було поруч із найріднішими та близькими друзями. Але я все ж одягла білу сукню. Наш друг Рома зробив чудову фотосесію, зараз він служить в ЗСУ. Ми самі підготували програму, ведучим був наш друг-актор. Наше весілля стало для мене символом того, що навіть у темряві можна знайти світло,” – каже Олександра.
У дитинстві я стала свідком страшної ситуації
Знімаючись у новому фільмі «Тримайся, братику», актриса повинна була показати всю лють, накопичену в її героїні, але під час зйомок оголосили повітряну тривогу. Режисер вирішив відзняти сцену в один дубль. Тоді Олександра згадала про насильство і це дозволило їй миттєво змінити емоції.
“На щастя, у моєму житті не було фізичного насильства, але в кіно вже зустрічала таких персонажів. Тому намагалася глибше розібратися в цій темі, слухала історії багатьох жінок, які пережили моральне чи фізичне насильство, багато читала про те, як це відбувається, чому люди це терплять і що з цим робити…
Ще в дитинстві я стала свідком жахливої сцени. Коли ми з подругою пішли до неї додому після уроків, я бачила, як її мама була побита вітчимом. Це вразило в пам’яті: як жінка стає безсильною, як це ламає її, хоч на людях вона намагається приховати це і виправдовує агресора. Це дійсно жахливо.
Коли працювала над роллю, я поверталася до цього спогаду. Було боляче, але інакше й не можна: моя героїня повинна була пережити це, і я мусила пройти її біль чесно,” – згадує актриса.
