Символ мужності, харизми та ліричного героя, Роберт Редфорд, залишив цей світ у віці 89 років. Легендарний американський актор досяг неймовірного успіху за свою кар’єру та протягом майже десяти років (у 1970-1980-х) вважався секс-символом, зберігаючи свою привабливість і в старшому віці.
Як повідомляє видання The Guardian, легенда Голлівуду померла у вівторок, 16 вересня, у власному будинку, що знаходиться поблизу містечка Прово (штат Юта, США). Він пішов у вічність уві сні, проте причини смерті ще не розкриті. Загалом Роберт Редфорд прожив насичене й яскраве життя, залишивши по собі величезну культурну спадщину.
Роберт Редфорд народився в 1936 році і виріс у Лос-Анджелесі. Після виключення з Університету Колорадо він вивчав акторську майстерність в Американській академії драматичного мистецтва. Він є одним із найяскравіших акторів другої половини ХХ століття, досягши значних успіхів у 60-70-х роках, зігравши у таких фільмах, як “Бутч Кессіді і Санденс Кід”, “Такі, якими ми були”, “Стінг”, “Уся президентська рать” та “Афера”. Редфорд легко перейшов від голлівудської нової хвилі до мейнстриму, а надалі став оскароносним режисером і продюсером.
Роберт Редфорд відіграв важливу роль у становленні американського незалежного кінематографа, ст becoming one of the co-founders of the “Sundance” film festival, де були продемонстровані такі стрічки, як “Скажені пси”, “Донні Дарко”, “Станція Фрутвейл” та “Кода”. Він здобув репутацію одного з провідних лібералів Голлівуду й активно займався екологічними кампаніями. Його прорив у кінематографі відбувся в 1965 році, коли за яскраву роль бісексуальної кінозірки в п’єсі “Всередині Дейзі Конюшини” з Наталі Вуд Редфорд отримав номінацію на “Золотий глобус”.
Наступний значний етап кар’єри Редфорда припав на кримінальний вестерн “Бутч Кессіді та Санденс Кід” 1969 року. Фільм, номінований на сім премій “Оскар”, але жодної не отримав, вийшов у співавторстві з Полом Ньюманом та Кетрін Росс. Потім він продемонстрував свої таланти у ряді знакових хітів 1970-х: у вестерні “Джеремія Джонсон” (1972), історичній мелодрамі “Як ми були” (1973) з Барброю Стрейзанд, кримінальній комедії “Афера” (1973) та літературній адаптації “Великого Гетсбі” (1974). Також Редфорд з’явився в трилері “Три дні Кондора” (1975) і драмі “Вся президентська рать” (1976) з Дастіном Хоффманом.
Далі Редфорд зробив крок у режисуру, знявши драму “Звичайні люди”, за яку отримав чотири премії “Оскар” у 1981 році, включаючи нагороди за найкращий фільм і найкращу режисуру, хоча саму нагороду за акторську гру не отримав. Його акторський успіх тривав у 80-х та 90-х, але був менш значним, ніж у 70-х. Важливими фільмами цього періоду стали “Наггетси” і “З Африки”. Після цих ролей Редфорд повернувся до режисури, знявши “Війна на бобовому полі” та “Там, де тече річка”, а згодом і еротичний трилер “Непристойна пропозиція”.
Цей трилер відновив комерційний успіх Редфорда, і в 90-х роках він створив “Вікторину” й “Заклинателя коней”. Саме в цей період кінофестиваль “Санденс”, заснований Редфордом, здобув велику популярність як майданчик для демонстрації незалежного кіно. Він підтримував Стівена Содерберга, Квентіна Тарантіно, Роберта Родрігеса та Кевіна Сміта. Його вплив з роками лише зростав, а на фестивалі були показані такі фільми, як “500 днів літа”, “Наполеон Динаміт”, “Одержимість”, “Кода” і “Станція Фрутвейл”.
У 2014 році Роберт Редфорд приєднався до кіновсесвіту Marvel, зігравши роль лідера “Гідри” Олександра Пірса у фільмі “Капітан Америка: Зимовий солдат”. Через п’ять років він повторив свою роль у фільмі “Месники: Завершення”. У середині 2010-х Редфорд передав керівництво кінофестивалю “Санденс” та оголосив про завершення акторської кар’єри. Його остання значна роль була в кримінальній драмі “Старий і пістолет” режисера Девіда Лоурі.
У 2002 році Роберт Редфорд отримав почесну премію “Оскар”, у 2017 році – “Золотого лева” на Венеціанському кінофестивалі за видатні заслуги, а у 2019 році – почесну премію “Сезар”. У 2010 році він став кавалером Почесного легіону, а в 2016 році отримав Президентську медаль Свободи від Барака Обами.
Позаду екрану Редфорд був двічі одружений та мав чотирьох дітей, які всі походять з першого шлюбу з Лолою Ван Вагенен. У 2009 році він одружився вдруге з художницею Сибіллою Саггарс.
