Комік Віктор Андрієнко, зірка “Шоу довгоносиків”, висловив занепокоєння про своє нинішнє фінансове становище, яке оцінює в 4 тисячі гривень. Пенсії вистачає не завжди, щоб оплатити комунальні послуги. Про це він розповів в інтерв’ю Славі Дьоміну. Актор також зазначив, що мав би отримувати більше, але його документи загубили держслужбовці і не квапляться їх знаходити. Він також поділився історією, як ледве не загинув.
Почесне звання не приносить вигоди
Дискусії про великі пенсії артистів виявилися пустими балачками. За словами Віктора Андрієнка, який має звання Заслуженого артиста України, його пенсія наближається до мінімальної, хоча професійний стаж в актора з 17 років. Інші джерела доходу є нестабільними. Наприклад, перемога в конкурсі на фінансування мультфільму у 2019 році принесла йому лише перший транш цього року. Сподівається, що скоро зможе розпочати роботу над проектом.
Про свої заробітки актор не захотів говорити у конкретних цифрах, але зауважив, що не сидить без роботи. Нещодавно він записав аудіоказку для дітей та грає у виставі “Одеса-мама”.
“Звання Заслуженого артиста мені нічим не допомагає. Можливо, 100 гривень додатково на пенсію. Від звання Народного я відмовився, адже знаю, скільки артистів в Україні, котрим за 70 років, а вони досі в очікуванні. Кажуть, що потрібно чекати шість років, я готовий почекати. Це лише Таїсія Повалій могла отримати звання Заслуженої, а через тиждень — Народної. Я вважаю, що так не повинно бути.
Насправді, я працюю з 17 років, і з цього часу має йти накопичення. Але я не отримую ці кошти, бо вони не можуть знайти документи. Коли я був директором студії, ми заробляли суттєві суми та сплачували багато податків. Але саме ці документи загублені. Це стосується 1995 року, коли тільки з’явилися ідентифікаційні коди. Це справді було важливим моментом. Якщо б я їх на той час отримав, то моя пенсія могла б бути значно вищою. Наразі ж я отримую лише максимум 4 тисячі гривень”, – говорить Віктор Андрієнко.
Не варто впадати у відчай
Перед тим, як стати відомим коміком, Андрієнко працював в кіно каскадером, виконуючи небезпечні трюки. За його словами, далеко не всі трюки були успішними, і деякі з аварій стали для нього знаками, через що він вирішив не отримувати водійські права. Ці випадки змінили його ставлення до віри.
“Ні, смерті я не боюся. Нехай буде, як буде. У мене стався один випадок, і я вийшов з нього в порядку. Моя клінічна смерть — це не просто втрата свідомості. Мене буквально довели до цього. У мене після цього була язва. Просто мені заподіяли шкоду. Це сталося в театральному інституті, де я працював у Театрі естради та мав ролі. Потім театр перетворився на Театр на Подолі.
Я просив у інституті лише про одне — вільний диплом. Страшним було не те, що на мене наїхав ректор та замуправління культури. Це був жах, коли мій вчитель, якому я вірив і розповідав про всі свої проблеми, одного разу сказав: “Вітя, хто ти такий! Ти навіть не комсомолець!”
Я залишився в шоці і усвідомив, на що наснажився. Коли їхав додому, подумав — це вже все набридло. Можливо, краще піти з цього життя. Заплющив очі і полетів. Не варто впадати у відчай. Але коли згадав про батьків і зрозумів, як їм буде боляче, вирішив повернутися. Я вірю в бога як у джерело живлення. Я вірю у всесвіт. Оскільки самі творимо свою долю, ми теж є богами”, – вважає Андрієнко.
