Кібератаку на акаунти українців ще не пізно зупинити: є золоте правило

У сучасному світі технології стають невід’ємною частиною нашого повсякденного життя. Ми покладаємося на складні системи захисту даних: антивіруси, фаєрволи, двофакторну аутентифікацію. Але незважаючи на величезні досягнення в галузі кібербезпеки, одна слабкість продовжує затьмарювати всі інші: людські помилки. Дослідження незмінно показують, що людська помилка є причиною переважної більшості успішних кібератак: у недавньому звіті ця цифра становить 68%.

Незалежно від того, наскільки просунутими стануть наші технологічні засоби захисту, людський фактор, найімовірніше, залишиться найслабшою ланкою в ланцюжку кібербезпеки, пише Science Alert. Ця слабкість зачіпає всіх, хто користується цифровими пристроями, однак традиційні програми кіберосвіти та підвищення обізнаності, а також нові, орієнтовані на майбутнє закони не здатні повною мірою вирішити цю проблему. Отже, як ми можемо впоратися з проблемами кібербезпеки, орієнтованими на людину? Українців це стосується насамперед, на тлі війни з Росією.

Розуміння людської помилки

У контексті кібербезпеки існує два типи людських помилок:

  • Перший – помилки, засновані на навичках. Вони відбуваються, коли люди займаються рутинними справами, особливо коли їхня увага відволікається.

Наприклад, ви можете забути зробити резервну копію даних робочого столу з вашого комп’ютера. Ви знаєте, що вам слід це зробити, і знаєте, як це зробити (тому що ви вже робили це раніше). Але оскільки вам потрібно повернутися додому раніше, ви забули, коли ви робили це востаннє, або у вас було багато листів, на які потрібно було відповісти, ви цього не робите. Це може зробити вас більш уразливими для хакерських вимог у разі кібератаки, оскільки немає альтернатив для отримання вихідних даних.

  • Другий тип – помилки, засновані на знаннях. Вони відбуваються, коли хтось із меншим досвідом робить помилки в кібербезпеці, оскільки не має важливих знань або не дотримується певних правил.

Наприклад, ви можете натиснути на посилання в листі від невідомого контакту, навіть якщо не знаєте, що станеться. Це може призвести до злому та втрати грошей і даних, оскільки посилання може містити небезпечне шкідливе ПЗ.

Традиційні підходи не виправдовують очікувань

Організації та уряди вклали значні кошти в програми навчання кібербезпеки для усунення людських помилок. Проте ці програми в кращому випадку дали неоднозначні результати. Це частково пов’язано з тим, що багато програм використовують технологічно-орієнтований підхід, який підходить усім. Вони часто фокусуються на конкретних технічних аспектах, як-от поліпшення гігієни паролів або впровадження багатофакторної автентифікації. Але вони не вирішують глибинні психологічні та поведінкові проблеми, що впливають на дії людей.

Реальність така, що зміна людської поведінки – це набагато складніше завдання, ніж просто надання інформації або припис певних практик. Це особливо актуально в контексті кібербезпеки. Прикладом ефективних методів є кампанії в галузі громадської охорони здоров’я, як-от ініціатива із захисту від сонця “Slip, Slop, Slap” в Австралії та Новій Зеландії. Відтоді, як ця кампанія розпочалася чотири десятиліття тому, випадки меланоми в обох країнах значно знизилися. Зміна поведінки вимагає постійних інвестицій у підвищення обізнаності.

Той самий принцип застосовний до освіти в галузі кібербезпеки. Те, що люди знають найкращі практики, не означає, що вони будуть послідовно їх застосовувати – особливо коли стикаються з конкуруючими пріоритетами або браком часу.

3 правила кібербезпеки, орієнтованої на людину

Тож як ми можемо адекватно вирішити проблему людської помилки в кібербезпеці? Ось три ключові стратегії, засновані на останніх дослідженнях.

  1. Мінімізуйте когнітивне навантаження. Практики кібербезпеки мають бути максимально інтуїтивними та легкими. Програми навчання мають бути спрямовані на спрощення складних концепцій і безшовну інтеграцію практик безпеки в щоденні робочі процеси.
  2. Виховувати позитивне ставлення до кібербезпеки. Замість того, щоб покладатися на тактику залякування, освіта має підкреслювати позитивні результати хороших практик кібербезпеки. Такий підхід може допомогти мотивувати людей покращувати свою поведінку в галузі кібербезпеки.
  3. Прийміть довгострокову перспективу. Зміна ставлення та поведінки – це не одноразова подія, а безперервний процес. Навчання кібербезпеки має бути безперервним, з регулярними оновленнями для реагування на мінливі загрози.

Зрештою, створення по-справжньому безпечного цифрового середовища вимагає цілісного підходу. Він повинен поєднувати надійні технології, розумні політики і, що найважливіше, забезпечення того, щоб люди були добре освічені й усвідомлювали безпеку. Якщо ми зможемо краще зрозуміти, що стоїть за людськими помилками, ми зможемо розробити більш ефективні програми навчання та методи гарантування безпеки, які відповідатимуть людській природі, а не суперечитимуть їй.

Джерело