Розвиток фандрейзингу: як українські неприбуткові організації формують стійке майбутнє

Філантропія в Україні переживає трансформацію, особливо після повномасштабного вторгнення. Організації все частіше розуміють, що фандрейзингова стратегія — це не лише залучення коштів, а й побудова довгострокових відносин із донорами. Ініціативи на кшталтphilanthropy in ukraine спрямовані на створення екосистеми, де перевірені фонди отримують видимість, а благодійники — довіру.

Платформи для підвищення прозорості та ефективності

Одним із ключових інструментів стала онлайн-платформа PhilinUA, створена для верифікації НУО:

  • Каталог перевірених організацій. Кожна з них проходить незалежну експертизу за критеріями, розробленими на основі міжнародних стандартів. Це зменшує ризики для донорів і забезпечує фокус на ефективності.

  • Освітні ресурси. На платформі доступні матеріали з фандрейзингу, менторська підтримка та аналітика для розвитку внутрішньої експертизи команд.

  • Спільнота для обміну досвідом. Регулярні вебінари, воркшопи (наприклад, про стратегічний фандрейзинг) та мережеві зустрічі допомагають НУО адаптуватися до викликів.

Принципи побудови ефективної фандрейзингової стратегії

Досвід українських організацій показує, що успіх залежить від системного підходу:

  1. Диверсифікація джерел. Залежність від одного донора (наприклад, USAID) небезпечна. Розподіл ресурсів між грантами, приватним фандрайзингом та підтримкою бізнесу зменшує ризики.

  2. Чіткі цілі за методом SMART. Наприклад: “Зібрати $500,000 до 2026 року: $200,000 — від фондів, $200,000 — від приватних осіб, $100,000 — від держпрограм”. Такі цілі мають бути вимірними, досяжними та релевантними місії організації.

  3. Фокус на стійкості. Фінансування має покривати не лише проєкти, а й адміністративні витрати: бухгалтерію, комунікації, психологічну підтримку працівників. Без цього ефективність падає.

Виклики та рішення

Проблеми:

  • Обмежена підтримка накладних витрат. Лише 4–11% коштів від донорів покривають операційні потреби, що ускладнює роботу.

  • Необхідність локалізації. Міжнародні фонди часто не мають доступу до глухих куточків України, де допомога потрібна найбільше.

Шляхи подолання:

  • Гнучке фінансування. Донори, такі як Центр Філантропії при Лихах (CDP), вже фокусуються на підтримці адмінвитрат і психологічних послуг для НУО.

  • Партнерство з місцевими фондами. Наприклад, Мережа громадських фондів України об’єднує 23 організації, які реагують на потреби регіонів через програми на кшталт “Медична допомога” чи “Банки молодіжних ініціатив”.

Успішні кейси

  • Happy Paw. Фонд допомагає тваринам 13 років, працюючи з 81 притулком по Україні. Його секрет — прозорість, довгострокова стратегія та фокус на системних змінах (наприклад, уроки біоетики у школах).

  • Мережеві ініціативи. Об’єднання фондів (наприклад, Philanthropy for Ukraine) дозволяє швидко обмінюватися ресурсами, даними та досягати синергії в гуманітарній відповіді.

Майбутнє філантропії в Україні залежить від системної підтримки інфраструктури третього сектору. Валідація організацій (як на PhilinUA), навчання фандрейзингу та гнучкі фінансові моделі допомагають НУО не просто виживати, а розвиватись. Ключовий елемент — довіра: коли донори бачать прозорість, а суспільство — результати, благодійність стає потужним інструментом відновлення країни.