Як повідомляє сайт “День за днем”, Шепетівка втратила людину-легенду. На 76-му році життя серце зупинилося у Шоти Григоровича Нішніанідзе — колишнього начальника футбольної команди «Темп», чоловіка, чиє ім’я назавжди вписано в найяскравіші сторінки спортивної історії міста. У ті найуспішніші роки саме він був тим стрижнем, навколо якого оберталося життя клубу.
5 листопада у церемоніальній залі міста зібралися друзі, колеги, колишні гравці та просто мешканці, щоб в останній раз вклонитися та попрощатися з людиною, без якої історія шепетівського футболу могла б скластися зовсім інакше. Без його відданості, праці та щирої любові до справи вона не була б такою повною.
Шлях із сонячної Грузії до серця Волині
Життєвий шлях Шоти Нішніанідзе почався далеко від України — у Грузії, неподалік від Тбілісі. Разом із братом Джумбером Григоровичем вони згодом доля привела на Волинь, де й знайшли свою другу батьківщину — Шепетівку. Саме тут розкрився їхній організаторський талант і любов до футболу.
У подальшому становленні клубу «Темп» брати Нішніанідзе стали двома опорами, без яких немислимий був би його успіх. Джумбер обійняв посаду президента та мецената, а Шота став його найнадійнішою підтримкою — начальником команди. На його плечі лягла вся щоденна, рутинна, але така важлива робота з функціонування клубу. Він був тим мотором і організатором, який не давав механізму команди зупинитися ні на день.
Не просто керівник, а батько-наставник для команди
Для Шоти Григоровича посада начальника команди ніколи не була лише формальністю чи кабінетною роботою. Він не стояв осторонь жодної, навіть найменшої справи. Організація виїздів на матчі, вирішення складних фінансових та побутових питань гравців — усе це лежало на ньому.
Колишні футболісти з особливою теплотою згадують, як саме він, особисто, приїжджав із сумками купонів, щоб вчасно виплатити заробітну плату всій команді. Він дбав про кожного футболіста не як керівник про підлеглого, а майже як батько про сина. Усі, хто його знав, відзначали його неабияку чесність, доброзичливість і надзвичайну працелюбність. Він був людиною, повністю відданою футболу та своєму клубу.
Від аматорських полів до вищої ліги України
Саме за таких людей і таких керівників шепетівський «Темп» здійснив своє дивовижне перетворення та стрімкий злет. З аматорських регіональних змагань команда піднялася до найвищого футбольного дивізіону України — це був справжній тріумф, до якого Шота Нішніанідзе мав безпосереднє відношення.
Він сам неодноразово підкреслював, що «Темп» для нього ніколи не був лише роботою. Це була справжня пристрасть, його доля та значна частина його життя.
Останні роки, сповнені спогадів
Останні роки життя Шота Григорович провів у затишку та спокої, неподалік від Шепетівки, у селі, де колись знаходилася дача його брата. Цей час був сповнений светлих спогадів про ті великі футбольні дні, про тріумфи та злети, які він пережив разом із своєю командою.
На церемонії прощання люди ділилися спогадами про те, яким він був за життя — відкритим, чуйним, готовим завжди прийти на допомогу. Футбольна спільнота міста вшанувала його пам’ять глибоко символічним жестом — до труни поклали футбольний м’яч. Це була остання данина поваги людині, яка віддала цій грі усе своє серце.
Світла і вічна пам’ять Шоті Григоровичу Нішніанідзе. Людині, яка не просто виконувала свої обов’язки, а яка щиро любила футбол і залишила по собі невидимий, але вагомий і глибокий слід у спортивній історії всього краю.
