Що не так з Вовиною тисячею, яку продовжує обговорювати країна? А ось що: українці приблизно розуміють найближче майбутнє. Росія напевно вдарить по енергооб’єктах. Це має співпасти із початком холодів. Доведеться якось виживати у темряві та за ймовірної відсутності опалення. На всі ці незручності уряд виділить 1000 грн. І це все? «Денег нет, но вы держитесь», – як казав один кремлівський алкаш. Інформатор аналізує головні події понеділка, 28 жовтня. Головний висновок у тому, що як поточні сценарії виявилися недієвими, їх потрібно міняти.
Невдала мобілізація породжує нові проблеми
Давайте розбиратися. В Україні дещо відбувається за сценаріями, щодо яких немає наразі впевненості, що вони вірні.
Ну, наприклад, мобілізація, що конче необхідна для виживання держави. Але є певна категорія людей, що категорично не хочуть йти воювати. Це неминуче явище у розвиненому суспільстві. До речі саме небажання значної категорії людей воювати викликало поразку Франції під час Другої світової. Вона капітулювала, Гітлер сфотографувався на фоні Ейфелевої вежі. Всі мабуть пам’ятають історію.
А може й не всі. Бо в Україні сподіваються компенсувати нестачу та виснаженість у рядах ЗСУ грубою силою. Досвід історії підказує: це не вийде.
Наразі в Україні виявилося 6 мільйонів людей, що навіть не оновили дані. Усі вони є порушниками закону. Але жодна адміністративна машина не впорається із такою кількістю проваджень. Якщо додати сюди недосконалість законів, у тому числі існуючого мобілізаційного закону, то картина виявляється вкрай сумною.
Цікаво, що коли в цілому закон про мобілізацію буксує, в Україні існують успішні приклади того, як залучати людей у військо. Навіть добровольців. Це зокрема приклад Третьої Штурмової. До них готова йти молодь, яка не підлягає мобілізації. Робота в них побудована на зацікавленості. Чому не наслідувати цей приклад у масштабах країни.
Бо інакше виявиться, що мобілізаційне законодавство доведеться змінювати, мобілізаційний вік – скорочувати. Те, проти чого виступає Зеленський – мобілізація молоді – стане реальністю.
До речі, російська пропаганда тему мобілізації молоді вже активно експлуатує. У ТікТок гуляють байки про парагвайську війну. Їх вже підхопив навіть Арестович.
На Донбасі відбувається щось не те
Друга проблема: військові невдачі на Донбасі. Вже окуповане Селідове. Ворог небезпечно наблизився майже до кордонів Донецької області. Далі Запоріжжя та Придніпров’я. Із втратою Покровська відкриється шлях до Дніпропетровської (чи Січославської) області.
На Донбасі відбувається щось не те. Міста, які могли тримати облогу місяцями, здаються за тижні, відзначають військові аналітики. Кажуть про перевагу Росії в артилерії та нестачу особового складу. Але є зауваження.
За даними тих самих аналітиків, точна чисельність ЗСУ на Курщині невідома. Але відомо, що ворог накопив у Курській області більш, ніж 50 тисяч особового складу. Зараз очікують, що на Курщину підтягнуться корейці.
Це велика перевага у живій силі – і попри відсутність даних звідти, легко здогадатися, що перевагу росіяни мають також в артилерії, танках та іншому. Проте ЗСУ не відходять. Бо ведуть маневрену війну, що потребує якісного управління підрозділами.
Тоді варто припустити: одна з проблем на Донбасі – це неякісне та можливо взагалі недолуге управління. Тобто, справа саме в цьому? Це звісно припущення. Але про те саме неодноразово казала така нелюбима усіми Мар’яна Безугла. Можливо мала рацію?
Поки що експерти іронізують над заявами місцевої влади у Покровську про те, що місто повністю захищено із західної сторони. Але ж наступати мабуть будуть із Сходу, відзначає військовий оглядач Богдан Мірошников.
Але не до веселощів. Сумна правда у тому, що війна на виснаження, на яку у 2024 році остаточно перетворилося російське вторгнення, показало головну вразливість України. Це дефіцит людських ресурсів. Якщо Україна не змінить свою стратегію, а Захід не змінить умов допомоги, Росія в 2025 році виграє війну, припускає колишній радник заступника міністра оборони США Даг Лівермор.
Західна стратегія щодо Росії перестала працювати ще у 2022 році
Щодо західних умов допомоги. Зрозуміло, що там теж щось не те – і можна реконструювати, що саме. Зокрема, завдяки книзі War відомого американського журналіста, редактора The Washington Post Боба Вудворта. Це вже стара історія – та для багатьох вона залишилася непоміченою. Відворт розповідає, що на початку вересня 2022 року почала отримувати від розвідки звіти з “глибоко тривожною оцінкою” ймовірності застосування ядерної зброї Путіним.
У відповідь Байден доручив Білому дому зв’язатись із росіянами та сказати, “що ми будемо робити у відповідь”, пише Вудворд. Одна з розмов, що відбулася згідно того доручення, була між головою Об’єднаного комітету штабов генералом Марком Міллі та славнозвісним Валерієм Герасімовим. На запитання Міллі щодо наявних дозволів щодо використання ядерної зброї, Герасімов відповів:
«Маємо право використати тактичну ядерну зброю у разі катастрофічних втрат на полі бою», – цю фразу наводить навіть Вікіпедія, тож сумніватися у правдивості розмови немає підстав.
Можливо з тих самих пір західна стратегія щодо війни з Росією суттєво змінилася та спрямована зараз саме на недопущення тих суттєвих втрат. Через це захлинувся контрнаступ у 2023 році: союзники обіцяли достатньо техніки, але дали дуже мало. А зараз Україна, яка скаржиться на відсутність достатньої кількості артилерійських снарядів та на відсутність дозволу бити по цілях в Росії, зазнає невдач на Донбасі.
Можна навіть припустити: зволікання із виділенням західної допомоги на початку 2024 року, до якого навіть політики-демократи ставилися відносно спокійно, можна пояснити саме цим «новим курсом» США. Він ймовірно спрямований на те, щоб стримувати Росію, але уникати можливості її суттєвої поразки.
Проте цей курс не працює. Росія не виглядає ані стриманою, ані виснаженою. Більш за те, той курс не має користі для України, яка втрачає людей та території, втрачає свою енергетику, має відчутні проблеми із економікою, зокрема через мобілізацію. Виграти у Росії війну на виснаження Україні буде вкрай важко, майже неможливо.
Тож план демократів не підходить, треба новий. Це можливо план Трампа, шанси якого виграти вибори у США останнім часом суттєво зросли. Неправда, що цей план не передбачає справедливості для України. Він скоріше цю справедливість відтерміновує. У будь-якому випадку ще належить вивчити його у деталях.
Час поринати у темряву
Несправедливий мир – одна з умов плану Трампа. Можливо тому є альтернатива. Але поки що її не видно.
Проте без миру, навіть, несправедливого, Україна ризикує захлинутися у потоці корупції, зростанні податків, дефіциті ресурсів, внутрішніх протистояннях та воєнних невдачах. У стані перманентного стресу суспільство не зможе існувати довго. Навіть із тисячею гривень від уряду.
Цікава деталь щодо перманентного стресу. У київському ЦУМі продають керамічні фігурки з колекції арт-скульптур DIDO. Ціна за середню фігурку складає 700 тис. грн. Великий «бородатий ведмідь» коштує 1,6 млн. грн. Це витвір вітчизняних митців і хоча ніде не оголошено, сприймати все це потрібно не лише як мистецтво, але й як магічний оберіг.
І здається суспільству зараз нема на що сподіватися, окрім магії. Бо кажуть, ніч є найтемнішою перед світанком. І ми саме зараз поринаємо у цю темряву.
Та наостанок ще декілька новин Інформатора, над якими варто поміркувати:
