28 червня, в день Конституції, на 85 році життя пішов з життя Ігор Калинець – видатний поет і прозаїк, дисидент, лауреат Шевченківської премії, політв’язень радянських концтаборів, а також Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка. Його діяльність та ідеї стали важливою частиною історії України.
Сумну новину про смерть Ігоря Калинця оголосив міський голова Львова Андрій Садовий. За його словами, Калинець разом із дружиною стали голосом української гідності навіть у найскладніші часи. Львів завжди пам’ятатиме та сумуватиме за цим талановитим письменником.
“На 86-му році життя відійшов у вічність Ігор Калинець — почесний громадянин Львова, поет, письменник, дисидент і багаторічний політв’язень радянських таборів. Разом з Іриною вони стали символом української гідності навіть у найтемніші часи. Світла пам’ять. Щирі співчуття родині”, — зазначив Садовий у Facebook.
Наразі причина смерті Калинця залишається невідомою, як і дата прощальної церемонії.
Життя та творчість Ігоря Калинця
До початку 1980-х років творчість Ігоря Калинця залишалася маловідомою в Україні, оскільки роки заслання в суворих таборах Пермської області та Забайкалля віддалили його від рідного дому і літературного середовища.
Ігор Калинець з’явився на світ 9 липня 1939 року у містечку Ходорів на Львівщині в родині службовця. Після закінчення школи він вступив на філологічний факультет Львівського університету імені Франка, який закінчив у 1962 році, а згодом почав працювати в обласному архіві, досягнувши посади старшого наукового співробітника.
Його поетичний спадок налічує 17 збірок, об’єднаних у два великих цикли: “Пробуджена муза” та “Невольнича муза”. Перша поетична книга “Вогонь Купала” була видана у 1966 році видавництвом “Молодь” і отримала схвальні відгуки від критиків. Однак щирість і громадянська позиція в його текстах призвели до репресій: шість років таборів суворого режиму і три роки заслання на Північному Уралі та в Забайкаллі, де він змушений був працювати токарем і кочегаром.
Після повернення з заслання, Калинець зайнявся редагуванням журналу при львівському відділенні Фонду культури. У 1991 році у Варшаві вийшов перший том “Пробудженої музи”, а у США – “Невольничої музи”. Його твори були перекладені на іноземні мови, зокрема три окремі збірки присвячені цим перекладам. Він став лауреатом премії імені Івана Франка (Чикаго, 1979), премії Василя Стуса (1992) та Шевченківської премії за книгу “Тринадцять аналогій”. У 1997 році вийшла його збірка “Слово триваюче”.
Ігор Калинець також активно займався перекладами, зокрема з польської мови. За свій значний внесок у розвиток національної культури та популяризацію українського слова, у 2005 році йому було присвоєно звання почесного громадянина Львова.
