Зараз всі очікують мирних переговорів, слідом за якими мають відбутися вибори. Щодо результатів цих можливих виборів є розбіжності. Проте історичний досвід підказує: після війни влада в Україні опиниться в руках військових. І це може бути справжнім іспитом для демократії. Інфомратор розбирався, наскільки це вірні твердження.
Про перемогу військових на майбутніх виборах їм самим вже відомо
Андрій Білецький, командир Третьої штурмової бригади дав розлоге інтервєю Наталії Мосійчук, яке можна вважати заявкою на старт передвиборчої кампанії. Білецький – досвідчений гравець в українській політиці, адже він був учасником таких організацій як ВО «Тризуб» та «Патріот України». У 2014 році Білецький став засновником та командиром батальону «Азов». Третя штурмова це власне нащадок Азову.
На думку Білецкього, дії військових під час найскладніших моментів в історії України є головним критерієм для оцінки майбутніх політиків:
«Кожен буде говорити на Майдані, поза Майданом: «Я готовий на все заради країни». Військовий — це людина, яка залишила сім’ю, отримує поранення, мерзне, як собака, не досипає, ризикує кожен день життям, тягне за інших. Який вже довів, що для нього це не порожні слова», — вважає Білецький.
Білецький – не прихильник європейських цінностей. Він також не прихильник демократії, і на думку багатьох українців зараз він можливо правий.
Соцопитування не вимірюють думку важливої категорії громадян
Соцопитування 2024 року вказували, що найімовірнішим переможцем президентських виборів буде ексглавком ЗСУ Валерій Залужний. Проте місця у владі певно вистачить цілій низці популярних персон з ЗСУ. Тож Білецький робить заяви з цього приводу не дарма.
Попри колективну думку соціологів щодо рейтингу Валерія Залужного, у 2024 році були отримані дуже різні дані щодо конкретних цифр та порівнянь. Наприклад:
- за даними СОЦИС Валерій Залужний отримав би 41,4% голосів, тоді як Володимир Зеленський – лише 23,7%;
- за даними КМІС, Зеленський та Залужний у першому турі можливих виборів отримали б по 27%.
Обидва соціологічні заклади – СОЦИС та КМІС – користуються великою довірою. Тож це ніяк не викривлення, а саме похибка під час вимірювання суспільної думки, яку можна пояснити різними обʼєктивними причинами.
Ось як цю похибку пояснює Володимир Коваль, якого нещодавно було мобілізовано до ЗСУ. Коваль веде власний блог на Facebook, популярність якого стрімко зростає.
На думку Коваля, думку військовослужбовців соціологія не враховує. Це притому, що ця думка відрізняється відомою одностайністю.
“Мені здається, що президента український солдат не дуже любить. Це складно передати словами, це треба відчувати у цій атмосфері – пише Коваль. – Простий мобілізований солдат (за офіцерів та добровольців не скажу) українського президента ненавидить, а з ним і весь чиновницький клас просто за фактом того, що з ним тут відбувається”.
Солдати оберуть президентом свого генерала, як в США
Цей феномен має прості історичні пояснення. Нещодавно Радіо Свобода оприлюднила розмову з одним з найвпливовіших західних аналітиків з питань пострадянського простору, директором Стратегічної ініціативи Скоукрофта в Atlantic Council доктором Ендрю Міхта.
Міхта наводить цікаву аналогію: перемога Ейзенхауера на президентських виборах у США після Другої Світової.
«Президент Ейзенхауер насправді був обраний своїми колишніми солдатами, і ці солдати були простими громадянами, адже тоді не було професійної армії. Це були діти Великої депресії, жорсткі хлопці, які працювали на фермах, на заводах. Багато з них мали недостатню вагу, тому що жили в дуже важких умовах», – вказує експерт.
Продовжимо його думку, щоб зрозуміти, чи буде влада військових іспитом для демократії. Якщо аналізувати дії Ейзенхауера, як президента, то здається, навпаки, це були часи досягнень для демократії, а не іспитів.
Час правління Ейзенхауера – це аналогія для післявоєнної України
Так, часи Ейзенхауера асоціюються з початком Холодної війни. Проте, у цей час переважно відбувалися позитивні зміни:
- Був скасований маккартизм, тобто переслідування американців, яких підозрювали у симпатіях до комуністичної ідеології та СРСР. Ейзенхауер особисто скасував діяльність комісії з розслідувань антиамериканської діяльності сенатора Маккарті (проте під час Ейзенхауера були засуджені та страчені за підозрою у шпигунстві на користь СРСР супруги Розенберг)
- Під час Ейзенхауера була припинена війна в Кореї.
- Ейзенхауер зробив помітні кроки для припиненя расової сегрегації у США: спочатку в армії, потім в південних штатах.
- Стрімке економічне зростання у 50-ті роки вдалося досягти саме у часи президента Ейзенхауера.
- Нарешті під час його правління в США активно будувалися автомагістралі. Деякі з них залишилися й понині в доброму стані та майже не потребують реконструкції.
Мирні переговори все ще під питанням
Це не всі аналогії. Так саме відбулося у Франції, де президентом після війни став генерал де Голль – з тих самих причин, що вказав Ендрю Міхта. Тож новина про владу військових після війни скоріше добра.
Проте очікуваний у 2025 році мир може й не бути встановлений. Із наближенням дати інавгурації Трампа, головного «миротворця» до тієї думки схиляється все більше експертів. Вони вважають, що Росія не бажатиме зупинятися, оскільки наразі має перевагу на полі боя.
Зокрема 6 січня президент Франції Макрон поділився власним передбаченням. На його думку, не варто очікувати швидкого припинення війни в Україні.
Тож вибори все ще під питанням. Як і перемога військових на цих виборах.
