Рада адвокатів України визначила кандидатів до Конкурсної комісії з відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Ми вирішили уважніше розглянути тих, кому РАУ готова довірити важливу суспільну місію – відбір осіб, які формуватимуть суддівський корпус та оцінюватимуть кваліфікацію суддів. І з подивом помітили, що одним із кандидатів у ВККС є скандально відомий Олексій Шевчук.
Ім’я Шевчука з’являлося у медіа достатньо часто. Зазвичай – у негативному контексті. За його спиною – довгий шлейф «темних» справ, корупційних скандалів і звинувачень у пособництві особам, які нині відверто працюють проти України. А також зв’язки з одіозними проросійськими політиками і роль співведучого на скандально відомому телеканалі.
Зокрема, Олексій Шевчук був тісно пов’язаний з одіозним Андрієм Портновим, який славився своєю антиукраїнською позицією та діяльністю в інтересах Москви. Він також був ідейним натхненником численних політичних і юридичних атак на українських патріотів. Після смерті Портнова його так звані «адвокати» продовжують впливати на рішення суддів.
«Захисник диявола»
Шевчук неодноразово потрапляв у поле зору ЗМІ через співпрацю з Портновим. Він брався за захист осіб, котрі асоціюються з проросійськими колами і які зараз обвинувачуються в корупції, державній зраді чи співпраці з Росією. Згадаємо кілька з них.
Під час повномасштабної війни він захищав проросійську журналістку Світлану Крюкову із забороненого в Україні видання «Страна.юа». Крюкова неодноразово потрапляла в скандали, пов’язані з антиукраїнською риторикою, а її захист Шевчуком лише посилив запитання до його репутації. До речі, саме Портнова пов’язували з фінансуванням цього антиукраїнського видання.
Ще одним одіозним клієнтом Шевчука був Ілля Кива з забороненої в Україні проросійської партії ОПЗЖ, якого звинувачували у державній зраді та співпраці з Росією. Кива публічно підтримував російську агресію, а його захист Шевчуком спричинив суспільне обурення. У 2023 році Етична рада відмовила Шевчуку в призначенні на посаду члена Вищої ради правосуддя, зокрема, через його зв’язок із Кивою, зазначивши, що адвокат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.
Ексвласник підприємства «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв, якого звинуватили у співпраці з Росією та допомозі в постачанні обладнання для російської авіації, також став клієнтом Олексія Шевчука. Захист Богуслаєва Шевчуком знову викликав підозри щодо його зв’язків із проросійськими колами.
Володимир Рубан – фігурант справи про підготовку терактів і співпрацю з окупаційною владою ДНР. Його справа викликала значний резонанс, а участь Шевчука додала нових питань до його репутації.
Ці справи мають одну спільну рису: більшість клієнтів Шевчука пов’язані з проросійськими силами чи причетні до корупційних скандалів. Постійна участь адвоката в захисті таких осіб свідчить про те, що вони йому довіряють, що може вказувати на його політичні чи ідеологічні симпатії. Аргумент, що адвокат не несе відповідальності за дії клієнта, в сучасних умовах не зовсім доречний. Саме ці клієнти Шевчука принесли війну в Україну та підштовхують до вбивств українців.
Корупційні справи у Львівській області
Окрім заплямованої адвокатської діяльності, Олексій Шевчук також взяв участь у корупційних скандалах під час війни. Зокрема, у розкраданні гуманітарної допомоги у Львівській області та нелегальному виїзді військовозобов’язаних за кордон.
У березні 2022 року Шевчук був позаштатним радником голови Львівської обласної військової адміністрації, очолював координаційний гуманітарний штаб. Саме в цей час було зафіксовано численні порушення, пов’язані з розподілом гуманітарної допомоги та незаконного переправлення людей за кордон.
Олексій Шевчук фігурує у кримінальному провадженні № 12023140000000872 від 21 червня 2023 року за ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України (незаконне переправлення осіб через державний кордон). Після аналізу бази даних волонтерів, внесених до системи «Шлях» Львівською обласною військовою адміністрацією (ЛОВА) на прохання різних громадських організацій, з’ясувалося, що більшість були так чи інакше пов’язані з Олексієм Шевчуком. Звичайно, що ці люди не повернулися назад в Україну.
Цікаво, що тут також не обійшлося без Портнова. За повідомленням журналістів видання «Схеми», у березні 2022 року з України незаконно виїхав син проросійського політика Андрія Портнова – через систему «Шлях», як волонтер, за підписом голови ЛОВА. Цілком дивне співпадіння, чи не так?
На схемі, що подана нижче, можна простежити зв’язки між організаціями, волонтерів яких ЛОВА вносила до «Шляху», та Олексієм Шевчуком.
Крім того, Шевчук згадується в контексті зникнення гуманітарної допомоги від американських волонтерів на суму понад 33 мільйони гривень, яку ЛОВА отримувала для потреб ЗСУ. Журналісти NGL.media намагалися отримати коментарі від Шевчука щодо цієї ситуації, але він не відповів на запити.
Співпраця з опозиційними медіа, насміхання над пораненими захисниками
Шевчук також не гребував співпрацею з проросійськими медіа. Зокрема, він був співведучим журналістки Наталії Влащенко на телеканалі ZIK, який належав структурам, близьким до Віктора Медведчука. Тоді його неодноразово звинувачували у розповсюдженні дезінформації та антиукраїнської пропаганди.
Проте один з найбільш огидних скандалів за участі Шевчука – це його публічне приниження та насміхання над Масі Найємом, який отримав тяжке поранення на фронті – втратив око.
Шевчук дозволив собі публічно назвати Найєма «піратом», натякаючи на його інвалідність. Такий вчинок могли собі дозволити лише особи, які не розуміють, що таке юридична етика, повага до колег (Масі Найєм – також юрист і адвокат), ветеранів і поранених.
Зазначимо, що через ці дискредитаційні висловлювання щодо Найєма, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області вирішила відібрати у Шевчука адвокатське свідоцтво. А тепер Шевчуку було ухвалено довірити визначати професіоналізм суддів та обирати, хто з них має моральне право судити інших.
Підсумовуючи, зазначимо, що виникає безліч запитань щодо професіоналізму та доброчесності самого Олексія Шевчука. Під час війни, коли держава бореться за своє існування, такі «адвокати» повинні стати об’єктом пильної уваги правоохоронних органів, замість того, щоб прагнути отримати посаду, де вони визначатимуть, хто заслуговує бути хранителем правосуддя.
