Ця зима стала надзвичайно важкою для безпритульних та домашніх тварин в Україні. Температура опускається нижче −5 °C, а зникнення електрики і тепла робить життя складним не лише для людей, але й для наших чотирилапих друзів. У притулках, наприклад у Гостомелі, волонтери наполегливо працюють над порятунком сотень тварин: генератори працюють безперервно, а корм розподіляється за певним графіком. Холодні ночі стають справжнім випробуванням не лише для їхніх підопічних, а й для тих, хто піклується про них.
Для безпритульних тварин ситуація є ще складнішою: вони намагаються знайти укриття від холоду — у підвалах, біля магазинів, або навіть під капотами автомобілів. У ці моменти стає очевидною людська турбота.
Недавній репортаж на українському телебаченні вразив усю країну: люди з усіх куточків України підгодовують бездомних собак, утеплюють тимчасові притулки, рятують тих, хто замерзає просто на вулиці. Наприклад, були врятовані Ірпінський пес та Азазелло, яких в Гостомелі виявили практично без ознак життя. Лише в одному притулку на Київщині за період сильних морозів було зафіксовано понад 150 подібних випадків.
Однак, допомагати не завжди легко через адміністративні перепони та застарілі санітарні норми.
Перешкоди, що ускладнюють допомогу
Законодавство України про захист тварин спрямоване на запобігання жорстокому поводженню. Однак деякі правила та їхнє застосування ускладнюють життя тим, хто прагне допомогти безпритульним тваринам в екстремальних умовах.
Згідно з українським законом «Про захист тварин від жорстокого поводження», тварини без господарів у громадських місцях визнаються безпритульними та підлягають відлову та тимчасовому утриманню. На практиці це означає, що люди, які прагнуть прихистити кота чи собаку, ризикують, що тварину можуть забрати — без врахування погодних умов чи загрози її життю.
Ще одне обмеження — санітарно-гігієнічні норми. Наприклад, у Києві тварин заборонено приводити до магазинів, аптек і кафе, що ускладнює прості способи захистити їх від холоду. За порушення цих правил існує адміністративна відповідальність.
Поки парламент України працює над удосконаленням законодавства — зокрема, обговорюється законопроєкт №11328 про посилення захисту тварин і заборону шкідливих практик, включаючи втручання в годування бездомних тварин — зоозахисники акцентують на тому, що в Україні бракує чітких механізмів, які б реально захищали безпритульних собак у кризових ситуаціях.
Маленькі вчинки — великий сенс
Сьогодні, коли тварини переживають воєнні дії та морози нарівні з людьми, важливо усвідомлювати: закони не завжди ідеальні, але людське милосердя здатне вирішити проблему «тут і зараз».
Коли це відбувається, світ стає трішки теплішим навіть у найхолодніші дні. Історія 13-річного Арлана Кулжабаєва з Алмати — яскравий приклад того, як одне небайдуже серце здатне врятувати життя.
З дев’яти років, уже чотири роки поспіль, Арлан допомагає тваринам в Україні. Одного разу він дізнався про безпритульну собаку по імені Булочка: під час бойових дій вона втратила господарів, пережила сильний стрес і тяжко захворіла. Булочці були потрібні дві операції: видалення новоутворення на спині та яєчників через гнійне запалення.
За підтримки батьків Арлан організував перевезення Булочки та ще трьох собак із Києва до Алмати й взяв їх під свою опіку. Він постійно підтримував зв’язок з українським ветеринаром, який консультував його щодо лікування. Операції пройшли успішно, Булочка швидко одужала і знайшла нову родину, яка про неї дбає.
Це не перший добрий вчинок Арлана. Раніше він вже врятував кота Дуката і продовжує активно допомагати тваринам.
Шанс на нове життя
Ці історії демонструють: турбота про тварин і співчуття не залежать від віку чи відстані. Є люди в Україні та за її межами, які не залишаються осторонь. Їхні серця зігрівають немало тепла.
— Якщо ви хочете допомогти тваринам, беріть приклад з Арлана. Навіть маленька допомога — тепла підстилка, миска їжі, відчинені двері в під’їзд — може врятувати життя. Кожен може зробити щось корисне для тварин. Особливо взимку та в складні часи, — говорить Галина Черничко, директорка ветеринарного центру Galyna Chernichko, яка нещодавно нагородила Арлана подячною грамотою від імені колективу.
За її словами, усвідомлення того, що в далекому Казахстані є діти, яким небайдужі тварини в Україні, не дозволяє серцям дорослих зачерствіти.
В Україні діє безліч організацій, що допомагають тваринам — варто лише знайти їхні контакти та долучитися до допомоги. Лише в Києві та його околицях функціонує близько десятка волонтерських «шелтерів»: Kyiv Animal Rescue Group, Dogcat, Cats on Mars та інші.
Наталія Мазур, керівниця одного зі столичних притулків «Виставковий центр», для тварин, врятованих з-під завалів і часто без господарів, у інтерв’ю зазначила, що рівень емпатії серед українців дуже високий. Проте деякі тварини майже втратили довіру до людей.
— Наші підопічні багато пережили, були під обстрілами й не відразу довіряють навіть людям, які щодня з ними гуляють у притулку, — підтверджує волонтерка ВЦ Надія Оласюк.
Відновити довіру можливо лише терпінням, турботою та увагою. А іноді — простим вчасно відкритими дверима в теплий дім.
