Посол України в Польщі 8 лютого назвав орієнтовну дату та місце початку ексгумації жертв Волинської трагедії. Василь Боднар повідомив, що навесні заплановано поїхати в перше місце, де вже видано дозвіл на ексгумацію, тобто у Пужники. Паралельно проводиться робота і в Україні, і у Польщі для визначення інших місць ексгумації тіл загиблих.
Про те, що навесні стартують перші роботи з ексгумаціїтіл жертв Волинської трагедії, Василь Боднар повідомив для TVN24. Посол зізнався, що місяць, коли розпочнуться роботи, поки невідомий, оскільки це залежить від погодних умов.
“Ми не знаємо точно, в якому місяці, але ми готуємося до того, що якщо дозволить погода, всі дозволи будуть видані і команда з польської сторони також готова розпочати ці роботи”, – зазначив Боднар.
Дипломат додав, що зараз триває робота з визначення всіх інших місць, де проводитиметься ексгумація польських жертв – це відбувається як на території Польщі, так і на території України.
“Згідно з українським законодавством, має бути українська компанія, яка має ліцензію на проведення таких робіт. Польська сторона вже має такого партнера і ця співпраця розвивається з українською інституцією”, – пояснив він і додав, що “ця інституція отримала всі дозволи, і коли бригади з’їдуться разом і почнуть копати, тоді громада дізнається і, звісно, ми про це повідомимо через міністрів культури”.
Перелік місць пошуку та ексгумації останків жертв
Українська сторона частково бере участь у фінансуванні ексгумаційних робіт на території України.
“Місцева влада та наш Інститут національної пам’яті заявили, що будуть співфінансувати ці роботи, але фінансування в основному здійснюється польською стороною. Ідея полягає в тому, щоб розпочати цей процес, який, на жаль, призупинено з 2017 року”, – зазначив посол.
Про рішення скасувати мораторій на пошуки та ексгумацію останків польських жертв Волинської трагедії, який діяв з 2017 року, було озвучено наприкінці листопада 2024 року під час спільної пресконференції міністрів закордонних справ Польщі та України Радослава Сікорського та Андрія Сибіги. Тоді Україна підтвердила, що “немає перешкод для проведення пошуково-ексгумаційних робіт на території України польськими державними установами та приватними особами у співпраці з компетентними українськими установами, відповідно до законодавства України”, і заявила про “готовність позитивно розглядати звернення з цих питань”.
10 січня 2025 року прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск на платформі Х заявив: “Є рішення про перші ексгумації польських жертв УПА. Хочу подякувати міністрам культури Польщі та України за гарну співпрацю. Чекаємо подальших рішень”.
Заступник міністра культури України Андрій Наджос повідомив, що Україна та Польща обмінялися списками місць для пошуку та ексгумації останків жертв взаємних історичних конфліктів.
Волинська трагедія – дослідження істориків
Про тему дослідження Волинської трагедії польськими та українськими істориками на сторінках писав професор Юрій Шаповал у дослідженні “Волинська різанина. Важка книга примирення”.
“Тема Волинської різанини викликає багато емоцій. Це важливе питання, особливо в світлі російсько-української війни, яка триває. Росія розпочала вторгнення під приводом “денацифікації України”. Російська держава використовує всі приводи, щоб оголосити сучасних українців націоналістами і навіть нацистами, часто використовуючи окремі події з минулого, які стають елементом російської пропаганди. Одна з них – Волинська різанина”.
“Російська Федерація в цьому плані діє інакше, ніж СРСР. Радянська пропаганда, а також люди, які створювали спеціальні видання з метою дискредитації українського національно-визвольного руху, не звертали особливої уваги на волинську бійню. У соціалістичній Польщі цю тему також замовчували. Волинь тоді не була в центрі уваги. До теми повернулися лише в незалежній Польщі, після падіння комуністичного режиму. Це було пов’язано з тим, що СРСР і ПНР не хотіли підривати основи польсько-української “дружби”. Ми прекрасно знаємо, що це була за “дружба” – союз двох недемократичних систем, які на той час належали до “соціалістичного табору”.
“Якщо говорити про джерела Волинської різанини, то треба сказати, що проблем із доступом до архівних документів (навіть під час війни, що триває) немає. Україна відкрила свої архіви, в тому числі спецслужб. Є багато неопублікованих документів. Зараз разом із працівниками Галузевого архіву СБУ я підготував до друку збірку таких документів. Але сучасні публікації про Волинь – це інша тема. Іноді деякі українські історики спираються переважно на документи ОУН і УПА чи переважно на документи НКВД, а деякі польські дослідники спираються на матеріали Армії Крайової та Урядової Делегації для Польщі (представництва польського уряду в екзилі). Я вважаю, що це неправильний шлях, і жоден такий документ сам по собі, без контексту документів іншої сторони, не надасть реалістичного відображення минулих подій. Робота над такими документами вимагає критичного ставлення та ретельної перевірки. Ті, хто займається формуванням пам’яті про минуле, мають про це пам’ятати”.
“Водночас слід зазначити, що темі Волині в Україні досі не приділяється належної уваги – особливо коли йдеться про Український інститут національної пам’яті, який має стати організатором і координатором досліджень цієї теми. Проте деякі дослідження були проведені. Найсерйозніші з них стосуються аналізу причин, що призвели до трагедії Волині – територіальних, політичних, етнічних та соціальних. До цього слід додати дослідження військових аспектів, зосереджуючись на діяльності таких структур, як УПА та Армія Крайова”, – пише Шаповал.
