Нардеп Шевченко, який колись пройшов у Раду через підтримку президентської партії “Слуга народу”, впевнено прямує до вʼязниці за державну зраду. Міг би відпетляти та порєшати, але ні! Обрав звинувачення, суд та утримання під вартою в якості запобіжного заходу. Шевченко вирішив «постраждати за правду». Бо він вважає, що ситуація швидко зміниться. Трамп змовиться з Росією. Зеленський втратить владу, самого Шевченка амністують і розглядатимуть, як провідного політика. Звісно ж, в новому проросійському уряді. Інформатор підводить підсумки пʼятниці, 15 листопада 2024 року. Є велика тривога через Трампа: чи дійсно він не є проросійсьским президентом, як зараз все кажуть?
План Шевченка легко зрозуміти
15 листопада у центрі уваги була справа нардепа Шевченка. Він добре відомий своєю симпатією до Москви, а ще більшою – до Мінська та білоруського правителя Лукашенка. Кажуть, в Білорусі в його родини бізнес, що сплачує податки в бюджет держави, яка проголошує себе союзником Росії.
14 листопада ДБР оголосило депутату Шевченко підозру у державній зраді (ч.1, ст. 111 КК України). За цією статтею запобіжним заходом передбачається лише утримання під вартою, шансу вийти під заставу закон не передбачив. Що до речі логічно з оглядом на важкість звинувачення.
Але звинуватили Шевченка зовсім не за родинний бізнес у Білорусі. Шевченко постраждав за довгий язик. На це вказує, що до справи були додані багатосторінкові висновки судово-лінгвістичної експертизи. Останнім часом Шевченко неодноразово ніс зраду. Зокрема звернувся до Зеленського із закликом почати мирні переговори з державою-агресором, при цьому попередивши президента, що після тих перегорів йому доведеться піти. Влітку Шевченко поклав на Зеленському провину за ракетні удари по дитячій лікарні ОХМАТДІТ. Такий ось курйозний висновок.
Як би там не було, мотиви Шевченка прозорі. Бо якщо б він вʼязниці боявся, то міг би проста мовчати. Йому це добре вдавалося у 2022 – 2023 роки, коли він, кажуть, навіть співпрацював із ГУРом. Але останні пости Шевченка схожі на провокацію та розпалювання ворожнечі. Тож рішення підвести себе під кримінальну статтю та потрапити у вʼязницю він приймав цілком свідомо.
А чому? Справа у тому, що Шевченко вважає, що Трамп ґрунтовно перетасує карти у колоді світової політики:
- ЄС втратить статус головного політичного союзника США: замість дружби почнеться війна тарифів. Про те вже казав і Макрон.
- При цьому Трамп вимагатиме від Європи утримувати весь вантаж військової допомоги Україні, хоча вже зараз зрозуміло, що такої можливості ЄС не має.
- Трамп хоче використати Росію, як союзника у боротьбі з Китаєм. Через те він готовий пожертвувати Україною.
- Тобто передбачається антиукраїнська змова США та Росії. Справа не обмежиться лише заморозкої по лінії фронта. Путін певно вимагатиме більших територіальних здобутків: Одеса, Харків, Дніпро та можливо навіть Київ. І Трамп може погодитися, залежно від того, як далеко зайдуть їхні переговори.
- Для проукраїнських сил у США та Європі буде готова байка про корупцію в Україні. Українці зазнали поразку, бо багатомільярдну допомогу США вони насправді розікрали. Більш за те, вони корумпували частину американських політиків за гроші, отримані у якості військової допомоги. Тобто за гроші американських платників податків.
- У разі реалізації цього плану звісно ж Зеленського буде усунуто з посади, в Україні відбудуться вибори. Перевагу на них отримають політичні сили, що укладуть угоду з Путіним. Звісно ж це не буде Медведчук чи Янукович. Можливо ті сили змагатимуться під патріотичними гаслами. Але у підсумку вони робитимуть те, що буде зручним для Путіна.
- Політвʼязнів буде амністовано. Шевченко повернеться у політику, як потужний гравець та миротворець. Матиме абсолютну довіру нових хазяїв України, бо це ж він через заяви, за які довелося потерпати, почав злам системи.
Звісно ж, Інформатор так не вважає. Так вважає нардеп Шевченко. Та він настільки впевнений, що готовий ризикнути власною свободою заради цього дикуватого плану.
Дивні призначення Трампа викликають тривогу
Але дії Трампа після виборів виявляються дещо дивними. Його призначення, що відбулися цього тижня, певно могли б переконати Шевченка. І не лише його.
На посаду генпрокурора та міністра юстиції США Трамп запропонував конгресмена Метта Гетца. Він був одним з двох конгресмені, які відмовилися аплодувати під час виступу Зеленського. Раніше Гетц заяляв, що Росію краще прийняти в НАТО, аніж Україну. А ще проти пана Гетца триває розслідування Комісії Конгресу США через підозру у торгівлі людьми та секс із неповнолітніми.
На посаду директора Національної розвідки США Трамп призначив Талсі Габбард, яка у минулому була членом Демократичної партії, яка вистала проти економічних санкціх щодо Росії та називала Сполучені Штати опосередковано винними в агресії проти України. На думку пані Габбард, в Україні існують 25 біолабораторій, в яких розроблялися смертельні патогени. Щоправда, пізніше вона уточнила, що не вірить в існування таких лабораторій.
На посаду голови Пентагона він призначив улюбленого журналіста телеканалу FoxNews (традиційно підтримує республіканців) Піта Хегсета. Це приголомшило навіть найближче оточення обраного президента, бо Піт Хегсет все ж таки журналіст, хай навіть у минулому він був брав участь у війні в Іраку у якості офіцера Національної гвардії США.
Він також поділився наміром звільнити з Пентагону усіх, хто був там повʼязаний із Марком Міллі, колишнім головою Обʼєднаного комітету начальників штабів, який активно консультував українських генералів, зокрема й головнокомандувача Валерія Залужного.
Розрив Трампа з Помпео є великою проблемою для України
Але можливо найтривожніший сигнал з Америки – це «остаточне прощавай», що Трамп надіслав великому другу України Майку Помпео, попри те, що нещодавно саме його кандидатура вважалася найбільш реалістичною на посаду держсекретаря. Саме цю посаду Помпео обіймав за часів минулого президентства Трампа.
Тривогу викликає не лише те, що Помпео опинився поза командою Трампа. А те, під яким соусом, йому вказали на двері. Виявляється, Помпео був корумпований українською владою. Саме через те він підтримував надання подальшої військової допомоги Україні.
Помпео обіймає посаду виконавчого директора в українській компанії Київстар. Навіщо він погодився на цю дивну для нього, як професійного політика, посаду, теж зрозуміло – певно через гроші.
Проте з Київстаром все менш зрозуміло. Формально Помпео був ним потрібний через наміри просуватися на американському ринку цінних паперів. Фактично ж це могла бути «підстава», яку заздалегідь готували Помпео, за участі російських власників компанії Київстар. Її, як відомо, контролює світовий мобільний холдин із російським корінням VEON, головним акціонером якого є компанія LetterOne, засновником якої є Михаїл Фрідман та інші російські олігархи з Альфа-груп. Фрідман, як відомо, фінансує російське військове виробництво.
Можна припустити, що призначення Помпео на посаду в Київстарі, було усвідомленим рішенням росіян. Тим самим вони вивели його з гри, так само як раніше, і певно теж за участі росіян, було вчинено спробу скомпрометувати президента США Джо Байдена через причетність його сина Гантера до діяльності української компанії Burisma (опосередковано повʼязаної із сумнозвісною родиною Януковича).
Надумана чи реальна загроза для України
Це навіть не повний перелік дивних кадрових рішень Трампа. Але вже зрозуміло: це все якась дурня. Мабуть, Зеленському і справді варто замислитися.
Варіантів досить небагато: якщо США займе антиукраїнську позицію, можна розвивати співпрацю з Європою. Але можливості Європи обмежені, на що 15 листопада вказало видання Politico.
Другий варіант: підтримати Трампа в його намаганні встановити в Україні мир. Навіть шляхом територіальних втрат. Через деякий час Трамп розпочне консультації з Росією та Україною. Якщо Україна весь час буде відповідати Трампу «так», а Росія (що зрозуміло) торгуватиметься до останнього, то симпатії обраного президента будуть на боці України (підказка від Politico).
В інших випадках Україна ризикує втрати міжнародну підтримку та залишитися сам на сам із Росією, чия військова міць стрімко зростає. Це видно по подіям на фронті. Тобто залишитися під загрозою поразки та окупації. Це саме той сценарій, з надією на який депутат Шевченко пішов 15 листопада у тюрму.
Проте Офіс президента зберігає мовчання та впевненість, які, з точки зору Шевченка, абсолютно невідповідні моменту. Тут є лише дві версії: або Зеленський знає щось таке, чого не знаємо усі ми (і навіть добре обізнаний депутат Шевченко). Або Зеленський насправді не знає нічого та теж наляканий непередбачуваними та загрозливими рішеннями Трампа.
У будь-якому випадку все це лише припущення, та навіть не наші. Проте владі мабуть потрібно визначитися, час спливає.
