Українські біженці інтегрувалися на ринки праці ЄС помітно швидше, ніж попередні хвилі біженців. Декілька країн уже оцінили рівень зайнятості серед українських біженців на рівні близько або вище 50%, що зазвичай досягається лише через п’ять або більше років після прибуття. Про це йдеться в оновленому Огляді світової економіки (WEO) МВФ, повідомляє “Бізнес.Цензор”.
У документі зазначається, що інтеграція іммігрантів у робочу силу ЄС ринок протягом 2022–2023 років був значно швидшою, ніж у минулому. Після спаду під час пандемії, імміграція у ЄС сягнула історичного максимуму у 2022 році, переважно внаслідок міграції понад 4 мільйонів біженців з України. Відтак, близько двох третин робочих місць, створених від кінця 2019 року станом на кінець 2023 року були заповнені громадянами країн, які не входять до ЄС, хоча рівень безробіття серед громадян ЄС залишався на рекордно низькому рівні.
“Наявні дані свідчать про те, що українські біженці інтегрувалися на ринки праці ЄС помітно швидше, ніж попередні хвилі біженців. Декілька країн уже оцінили рівень зайнятості серед українських біженців на рівні близько або вище 50%, що зазвичай досягається лише через п’ять або більше років після прибуття. Мігранти допомогли задовольнити безпрецедентний попит на робочу силу в цей період”, – зазначається в огляді МВФ.
Серед факторів, що сприяли швидкій інтеграції біженців з України, експерти МВФ відзначають Директиву ЄС про тимчасовий захист (TPD), яка відкрила для українських мігрантів доступ до права на проживання, соціальної допомоги, медичних послуг тощо. Водночас багато держав-членів ЄС усунули додаткові бар’єри і спростили доступ мігрантів до ринку праці, включаючи мовні курси, підтвердження кваліфікації, перенавчання та фінансові стимули для роботодавців. Крім того, швидкому працевлаштуванню українських біженців сприяла висока частка осіб з вищою освітою, підвищений попит на ринку праці країн ЄС. Водночас як це зазвичай буває у випадку з іммігрантами, частина з них натрапляє на труднощі у пошуку роботи через надмірну кваліфікацію та невідповідність навичок потребам роботодавців. Водночас експерти МВФ вважають за доцільне враховувати досвід країн ЄС у випадку з українськими мігрантами для успішної інтеграції інших біженців.
Варто додати, що нещодавно єврокомісар з питань праці та соціальної політики Ніколас Шміт розповів у інтерв’ю “Радіо Свобода”, що багато українських біженців добре інтегрувалися на ринку праці у країнах Євросоюзу. Так, із 4,3 мільйона українців наразі працює 1,6 мільйона. За статистикою, у Литві працевлаштовані 57% українців з тимчасовим захистом, у Данії – 53%, у Польщі – 48%.
Після війни Європа не буде опиратися поверненню біженців до України
За результатами опитування мюнхенського інституту ifo, близько 35% українських біженців у країнах Європи хочуть повертатися додому в довгостроковій перспективі, як тільки тут знову стане безпечно. Як цей показник може змінитися й через які фактори — кандидат економічних наук, завідувач сектору міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи Олексій Позняк пояснив в етері “Громадського радіо”.
«Досить важко говорити про ці показники. Річ у тім, що люди відповідають, виходячи із сьогоднішньої ситуації. Коли завершиться війна, і зміниться політика західних країн стосовно наших вимушених мігрантів, буде зовсім інша реальність. Люди будуть приймати рішення вже у її межах. Тому я досить скептично ставлюся до всіх результатів опитувань», — сказав фахівець.
За його словами, цілком можлива ситуація, коли ті, хто каже, що точно залишаться — таки повернуться. І навпаки, ті, хто каже, що точно повернуться — можуть залишитися. Єдине, що є справедливим — чим довше триває війна й вимушена міграція, тим менший відсоток повернеться.
«Але якщо говорити про експертні оцінки, то 35% — відповідає більш песимістичним очікуванням, ніж оптимістичним», — наголосив експерт.
Як зазначив Позняк, мігранти Європі потрібні. Проте після закінчення війни вона не буде прямо явно опиратися виїзду біженців назад до України. Європа просто може створювати ситуації, за яких «велика частина» мігрантів вирішить залишитися. Але європейські країни зацікавлені в тих мігрантах, які працюють, а не в тих, які отримують соціальну допомогу. Також їм потрібна молодь, діти, які є демографічним майбутнім.
«І з іншого боку так працюють, але якщо наш мігрант працює на тій роботі, яка годиться тільки на те, щоб перебути якийсь період, то навряд чи він захоче її продовжувати. А в тому плані, щоб допускати українців до висококваліфікованої праці, крім окремих ситуацій, — це досить рідкісне явище. Скажімо, зараз поляки дозволяють українським лікарям працювати за спеціальністю, але це скоріше виняток, ніж право для українців. З одного боку так, вони зацікавлені в цих людях, але вони не зацікавлені в тому, щоб українці створювали напругу на висококваліфікованих сегментах ринку праці. Тому що їхнє населення буде сприймати це не дуже добре», — зауважив фахівець.
