Межа між правдою і збоченням: Безугла звинуватила відомих фотографів у аморальності за фото з місця прильоту ракети в Києві

Нардепка від “Слуги народу” Мар’яна Безугла публічно висловила обурення з приводу роботи відомих українських фотографів-документалістів Костянтина і Влади Ліберових, а також Євгена Малолєтки. Їхні фото, які неодноразово ставали символами війни й трагедії, вона назвала такими, що “перетинають моральну межу”. Більше того, за словами Безуглої, світлини містять елементи “вуаєризму”.

Про це вона написала у своєму телеграм-каналі. Приводом для заяви стала публікація знімків з місця ракетного удару по житловому будинку в Києві, де було зафіксовано поранених і загиблих цивільних.

“Сьогодні один фотограф, який уже неодноразово перетинав моральну межу, приїхав, мов стерв’ятник, до місця влучання російської ракети в житловий будинок і нафотографував оголених поранених та мертвих людей”, – заявила Безугла.

Імені фотографів вона напряму не називає, але відомо, про які документальні кадри каже нардепка. Бо в перші хвилини після терористичних дій РФ ці фотофіксації злочину Росії розлетілися мережею. Їх публікували як прості українці, так і відомі за межами країни, аби весь світ побачив обличчя ворога. 

Маша Єфросиніна поділилася фото Ліберових, які зображують пекельний ранок 24 квітня в Києві

Безугла згадала також попередню фотосесію, де кадри живого військового було поєднано із фото його спотвореного тіла після загибелі. Ці знімки нардепка вважає прикладом “смакування жаху”.

“Автор отримав тисячі поширень і коментарів, що смакували, як жахливо виглядає труп порівняно з живим оригіналом”, – вдалася вона до порівнянь.

Політикиня закликала суспільство відреагувати на подібні фото та публікації:

“Межа між поширенням правди про злочини росіян і особистим вуаєризмом чи прихованими збоченнями – надзвичайно тонка. І лише реакція суспільства здатна зупинити намагання окремих вуаєристів маскувати свої збочення під потребу показувати злочини росіян”, – вважає Безугла.

Наприкінці своїх коментарів вона таки перейшла на особистості, згадавши прізвище фотографа світового рівня Малолєткі Євгена, який став одним з переможців у категорії Європа за серію знімків під назвою The Siege of Mariupol (“Облога Маріуполя”). На сайті премії World Press Photo наголосили, що Малолєтка був одним з небагатьох фотографів, які документували події в Маріуполі на початку бомбардування і окупації міста.

“Такі, як фотограф Євгеній Малолєтка, ймовірно, ще в дитинстві мучили кошенят… Ганьба”, – написала Безугла.

Фото військового злочину РФ: facebook.com/evgeniy.maloletka
Фото військового злочину РФ: facebook.com/evgeniy.maloletka

Безугла пише, що “інстинкти, емоції завжди готові вирватися з-під соціальних рамок, які людство формувало століттями”, і додає про “рамки крихкі, бережіть їх”. Вона ще додала деякі недоречні поради, як на її погляд, мають працювати кореспонденти:

“Маємо фіксувати злочини ворога, але не маємо опускатися до рівня натовпу колізеїв, який спрагло спостерігав, як звірі роздирають людей на арені”.

Врятована жінка з собакою. Фото: facebook.com/evgeniy.maloletka
Врятована жінка з собакою. Фото: facebook.com/evgeniy.maloletka

Попри критику, фотографи Костянтин і Влада Ліберови відомі своєю глибоко емоційною та документальною роботою, яка має значне суспільне значення. Вони першими показали світу світлини Дмитра Козацького (позивний “Орест”) після його звільнення з полону. У своїх репортажах вони також фіксували наслідки обстрілів, рятувальні операції, евакуацію мирного населення, сліди катування та реабілітацію українських військових тощо.

У вересні 2024 року подружжя документувало евакуацію жителів Покровська, міста, яке через наступ РФ перетворилося на зону тиші й руїн. Їхні фото розповідали історії таких людей, як Антоніна – літня жінка на інвалідному візку, що покинула місто через стан здоров’я, залишивши свого чоловіка, який відмовився евакуюватися.

Критика Безуглої викликала жваву дискусію в соцмережах. Частина користувачів наголошує на важливості таких фото як інструменту документування злочинів РФ, інші – на необхідності зваженого та етичного підходу до зображення страждань цивільних. 



Джерело