В Україні прозвучали гучні заяви щодо необхідності змінити структуру війська. Майже одночасно голова фонду “Повернись живим” Тарас Чмут та командир “Азову” Денис Прокопенко виступили за те, щоб система управління військами на фронті перейшла до дивізій чи корпусів. Військові експерти з цим погоджуються та кажуть, що такі реформи в умовах великої війни необхідні, і робитися вони мають швидко. Вони пояснюють, що Україна діє на полі бою невеликими підрозділами, а для наступу та звільнення територій треба діяти на рівні дивізії чи корпусу. Але з цим переходом є нюанси. Детальніше про це – в матеріалі Інформатора.
Що таке корпус і дивізія?
Армійський корпус – це велике формування, яке складається з кількох дивізій або бригад. Як правило, основу корпусу складають артилерія, інженери, розвідка та інші підрозділи, які підтримують операції корпусу. Корпус може охоплювати від 20 до 50 тисяч військових.
Дивізія – це менше формування, яке є основним тактичним з’єднанням. Вона складається з кількох полків або бригад і може діяти більш автономно на полі бою. У дивізії може бути від 10 до 20 тисяч військових.
Корпус або дивізія: що пропонують Чмут та Прокопенко?
16 листопада голова волонтерського фонду “Повернись живим”, військовий та аналітик Тарас Чмут у подкасті “Мілітарний” оголосив, що виступає за перехід системи управління військами на фронті від тимчасових оперативно-тактичних управлінь (ОТУ) та оперативно-стратегічних управлінь військами (ОСУВ) до постійних масштабних утворень на зразок дивізій чи корпусів. За його словами, це вирішить хаос в управлінні армією.
“Проблема є – з хаосом в управлінні. Її треба вирішувати. Одна з можливих життєздатних форм – це укрупнення організмів. Можна це назвати корпусом, можна це назвати дивізією. Але ось ця проміжна ланка на постійній основі мала би з’являтися. І ми мали би прагнути до того, щоб вони застосовували свій набір військ”, – наголосив Чмут.
“Те, що називається “дивізійно-корпусна архітектура”, вона більш правильна для великої війни. На жаль, ми до цього доходимо зараз, а не у 2020 році чи раніше. Й питання в тому, що ми зробили крок однією ногою туди, але не робимо другою туди. Бо це треба робити. Так само як і розподіл частин на важкі, середні й легкі, бо не буде уся армія механізованою”, – додав Чмут.
Він оцінив нинішню структуру управління фронтом, побудовану на основі ОТУ та ОСУВ як хаотичну, забюрократизовану й таку, що уповільнює прийняття швидких рішень на полі бою. Також, за словами Чмута, нинішня структура управління не заохочує командирів цінувати так звані придані підрозділи, оскільки командний склад у такій структурі на кожній ділянці є тимчасовим, як і тимчасовим є набір підрозділів, наявних у розпорядженні штабних офіцерів.
“Ці люди (командири в штабах ОТУ та ОСУВ – ред.) часто змінюються. Ці люди, потрапляючи в ОТУ, вони керують якимось набором людей, які так само постійно змінюються. І це така супершвидка текучість людей і кадрів, яка не дозволяє нормально оцінювати спроможності командирів, спроможності підрозділів, розуміти хто сильний, а хто слабкий, хто може тримати людей, а в кого люди сиплються, хто може виконати задачу, хто не може. Тому що це постійна череда змін: три місяці, два місяці, поранення, відкомандирування, соціальний ліфт. Тому що людина (офіцер в штабі ОТУ-ОСУВ – ред.) тільки приїхала, тільки щось зрозуміла, так у неї тричі змінився набір бригад. І це треба щоразу по новому заходити, знайомитися, вибудовувати якось стосунки, взаємодію. І це все в динаміці”, – пояснив Чмут.
18 листопада про важливість переходу командир “Азову” Денис “Редіс” Прокопенко теж зробив заяву щодо важливості переходу на дивізії чи армійські корпуси в умовах ведення повномасштабної війни. Він наголосив, що велика війна потребує великих змін, а саме треба змінити принципи ведення війни, процедури управління військами, роль та місце підрозділів на полі бою.
Прокопенко наголосив, що Росія організовує на фронті в Україні управління на рівні дивізій, корпусів та армій. Це полегшує ворогу процес планування та застосування військ.
“Маючи фронт шириною понад 1000 км, досить безглуздо та неефективно займатися мікроменеджментом, спускаючись до ручного управління ротами та батальйонами”, – каже командир “Азову”.
Він вважає, що варто змінити структуру українського війська – перейти від бригад до дивізій чи корпусів. Прокопенко назвав плюси такої реформи:
- Єдність командування. Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боєздатних бригад внаслідок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боєздатність так і не набувши її, зможуть організовувати бойову та спеціальну підготовку в штатних підрозділах, особисто відповідати за процес та якість підготовки, тверезо оцінювати бойові спроможності та відповідно ставити задачі за призначенням кожній бригаді/полку.
- Ініціатива. Більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все своє, крім авіації.
- Простота. Покращення процесу управління військами та стійкості оборони.
- Економія зусиль. Стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення (навіть на ділянках прориву). Це зараз і так робиться, бо хто везе на тому і їдуть, каже Прокопенко. За крайні три місяці “Азову” її збільшували тричі.
- Безпека. Зменшення потреби затикання дір та тушіння пожеж приданими підрозділами, що ускладнює взаємодію та майже ніколи не дає бажаного результату, у разі відсутності фундаментального підходу.
- Найголовніше – зменшення ручного управління на тактичному рівні. Це дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування, (бо це їх обовʼязки) та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів.
“Бо воювати нам ще довго”, – резюмував Прокопенко.
Актуально та реально, але потрібна допомога: заяви військових експертів
Олександр Мусієнко, військовий експерт та керівник Центру військово-правових досліджень, в коментарі Інформатору розповів, що реформи в армії під час великої війни потрібні, щоб розв’язати наявні проблеми. На його думку, можуть бути створені саме армійські корпуси, а не дивізії.
“Я думаю, що дивізій взагалі не буде. В наших умовах їх створювати складно, не потрібно й там є такі особливості, які унеможливлюють зараз це зробити… Я не розглядав би на сьогодні такий варіант. Все ж таки тут важливіше виходити з того, що в наших умовах важливіше створювати саме корпуси. Цим шляхом потрібно рухатися”, – каже військовий експерт.
Мусієнко наголосив, що така реформа в армії буде здійснюватися, попри війну. Бо, за його словами, “нам потрібно навіть в умовах війни все ж таки змінюватися і вирішувати проблемні питання”.
“У ЗСУ буде здійснюватися реформа, яка, думаю, буде полягати в тому, щоби перевести ЗСУ на армійські корпуси. Армійський корпус буде мати певну кількість бригад. Відповідно, за армійськими корпусами буде закріплена певна смуга відповідальності й зона відповідальності, що, можливо, в перспективі дасть можливість прибрати певні ланки, які є, і які створюють додаткову бюрократичну тяганину, незручності. Наприклад, ОСУВ. Певна ділянка відповідальності буде закріплятися за відповідними армійськими корпусами, які будуть наповнюватися бригадами й нести відповідальність за ту, чи іншу ділянку”, – розповів Мусієнко.
Він додав, що в армійських корпусах будуть відповідні командувачі. Він сподівається, що це будуть військовослужбовці, які вже зараз користуються авторитетом серед українських захисників.
“У Збройні Сили потрібні ефективні, хороші командири, є можливість робити кар’єру, отримувати звання, зростати й, наскільки мені відомо, підхід зараз у командування Збройних Сил такий, щоби давати можливість робити кар’єру навіть людям, які мобілізувалися, починаючи від солдата, сержанта і далі по офіцерських сходинках. Головне, щоб вони були готові брати на себе відповідальність і мали відповідний бойовий досвід. Сподіваюся, що це будуть люди, які уже зараз пройшли певні кар’єрні щаблі в ЗСУ, бойові дії й користуються авторитетом в особового складу“, – підсумував експерт Олександр Мусієнко.
Капітан першого рангу запасу, ексзаступник начальника штабу ВМС ЗСУ Андрій Риженко підтвердив Інформатору, що така реформа в армії реалістична. Він вважає, що в стані війни вона має відбуватися набагато швидше, ніж в мирний час.
“Я вважаю, це актуально… Є така потреба, так. Під час війни потреба набагато швидша, і це можна робити. Це тільки ті, хто не хоче, то вони кажуть, що у нас війна, але у нас війна вже 10 років триває. Я це підтримую… Справа в тому, що проблема дуже велика і заключається в тому, що ми діємо невеликими підрозділами. Це, як правило, взвод/рота. Навіть батальйон він проблематично діє. А для того, щоб мати результати, особливо в наступальних операціях, які потрібні для звільнення великих територій, нам потрібно діяти на рівні бригада/дивізія/корпус”, – каже військовий експерт.
Риженко додав, що через нестачу фінансування Україна такі заходи дуже давно не проводила, фактично з кінця 90-х років. А зараз знадобиться допомога партнерів
“Єдине, треба щоби допомогали робити це люди з практичним досвідом. А він є у дуже небагатьох країн світу – США, можливо, ще Великобританія. Для того, щоб перемогти, треба так робити”, – резюмував Риженко.
