В Курську область Росія стягнула вже 50 тисяч особового складу. 7 листопада ворог намагався вчинити стрімку атаку на позиції ЗСУ під прикриттям туману. Десантники 155-ї бригади просувалися на китайських баггі. Але атака захлинулася, коли вони напоролися на міни. Так само нічим завершилася атака на позиції ЗСУ Кримської 810 бригади. Тепер в українському полоні багато кримчан, які раніше мали українські паспорти. Вони розповідають: мобілізовувалися силоміць. В Путіні давно розчаровані: не так вони уявляли жити в Росії. Масштабного наступу за участі бійців з КНДР очікують після 20 листопада. Інформатор зібрав подробиці щодо військових дій на Курщині з перших рук: від бійців 61-шої окремої механізованої бригади, що зараз перебуває у справжньому пеклі – у прямому сенсі цих слів.
– Курщина палає, – каже прес-секретар Військової комендатури у Курській області Олексій Дмитрашковський. – Горять села. Ще кілька тижнів тому російська авіація робила один виліт за добу, а тепер чотири. По 50 кабів на день скидає на власну територію.
У деякі будинки потрапило вже по 3-4 рази. Нещодавно в селі Свердликово було вбито чоловіка і дружину – йшли за водою, коли ворог розпочав мінометний обстріл. Пізніше на місце їхньої загибелі прийшли голодні свині… Для того, щоб поховати подружжя місцевим жителям, довелося збирати їх останки лопатою.
FPV ганяються за людьми на Курщині, як у фільмі «Термінатор»
Чутки про те, що Росія планує масштабний наступ у Курській області з метою витіснити наші війська, з’явилися на початку листопада. Пізніше цю інформацію підтвердив головнокомандувач ЗСУ Сирський.
Окрім 155-ї окремої бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту та 810 бригади Чорноморського флоту росіяни перемістили до Курської області десантну дивізію, підрозділи спецпризначення, штурмові батальйони та мотопіхоту.
Вранці сьомого листопада ворог спробував пробити дірки в нашій обороні, сподіваючись закріпитися на території, що зараз контролюють наші військові. Сім новеньких китайських пустельних баггі з десантниками 155-ї бригади на борту (близько 40 осіб) вийшли з Коренево, пройшли Снагость і Любимівку і, прикриваючись туманом, спробували просунутися нижче села Новоинівка паралельно населеному пункту Леонідове.
Але три машини одразу підірвалися на мінах. А решту наші бійці закидали «мавіками» та накрили щільним вогнем артилерії. Більшість російських морпіхів загинула, операція з тріском провалилася.
Приблизно в цей же час Кримська 810 бригада висунулася на півночі Курської області в урочищу Воронок у бік Погребків. Але там їх так само рознесли. Внаслідок бойових дій села Мала Локня, Вікторівка та Микільське (Суджанський район) були практично стерті з лиця землі.
– Звісно, у нас є відмовники. Нам не вистачає людей, важкого озброєння та боєприпасів, – кажуть наші бійці. – Ворог полює КАБами навіть по мінометах! Нам непросто, але ми тримаємось.
Внаслідок невдалих ворожих контрнаступних дій 7 листопада у полоні виявилося багато кримчан.
– Здебільшого жителі Феодосії, Сімферополя та Севастополя, – розповідають бійці. – Більшість було мобілізовано, всього місяць-півтора тому. Росіяни змусили їх піти на війну, скориставшись тим, що ці люди скоїли якісь невеликі правопорушення (потрапили до ДТП, були притягнуті до відповідальності за несплату аліментів чи кредитів). Мовляв, або в окоп, або у в’язницю. Мотивації боротися у кримчан немає, і вони одразу здаються. Кажуть, що шкодують про те, що підтримали анексію Криму у 2014 році і думали, що все буде інакше.
Багато проблем доставляють нашим бійцям та ворожі дрони.
– Ефпивішки ганяються за людьми на Курщині як у фільмі «Термінатор» – розповідають українські десантники. – Місцеве населення практично не виходить із підвалів. Проте їх залишилося мало і скоро людям буде важко знайти притулок.
Як уже писав Інформатор, загалом у зоні бойових дій перебуває близько 2000 тисяч мирних громадян, у тому числі 29 дітей.
Незважаючи на неодноразові звернення України, Росія так і не надала своїм людям зелений коридор. Мабуть, у Кремлі не хочуть, щоб, виїхавши з Курщини «на материк», вони розповіли правду про українську армію. Наприклад, про те, як наші військові допомагали їм вижити, віддаючи свої сухпайки та медикаменти. Якщо ці люди назавжди залишаться у землі, російській владі буде простіше виправдати свої звірства.
Корейці проходять на Курщині «бойове злагодження»
Через бойові дії, що активізувалися в Курській області, дістається і українським прикордонним селам. Лінія фронту нерівна і в деяких точках проходить зовсім близько від кордону. Так, Юнаківську громаду Сумського району ворог поливає із РСЗВ. Хотинська громада та околиці міста Суми страждають від КАБів. Чи варто говорити про дрони? При цьому, як писав Інформатор, у більшості прикордонних сіл через проблеми з евакуацією люди залишаються у своїх будинках. Їхати їм просто нема за що й нікуди.
За словами військових, великий наступ у Курській області очікують наприкінці листопада. За неперевіреними даними, у ньому мають узяти участь корейці. Нібито вони вже знаходяться на території Курської області, але поки що проходять бойове злагодження.
Як відомо, на початку Курської операції українським військам вдалося взяти Коренєво, Любимівку та Снагость під свій контроль. Але пізніше наші військові вирішили відступити і тепер у цих селах господарює ворог. А Новоінівка фактично знаходиться у сірій зоні.
Загалом, на сьогоднішній день ми залишили 25-30% захопленої на початку Курської операції території.
– На Курщині ми в активній обороні та весь час маневруємо, – пояснюють військові. – За рахунок успішних маневрових дій наших ДШВ та штурмових батальйонів (зокрема, ударів по флангах супротивника та стратегії «тисячі порізів») ми щодня перемелюємо величезні сили супротивника. Не варто забувати, що ми знаходимося на чужій території та ініціатива у наших руках.
До речі, це вже третя спроба ворога витіснити нас із Курщини.
– Спочатку Путін хотів звільнити Курщину до 1 жовтня, – кажуть військові. – Поки було тепло, вороги атакували нас групами по 7-15 людей на мотоциклах та квадроциклах. А іноді вони просто марширували полем стройовим кроком як за часів Другої світової – людей їм не шкода. Друга хвиля була у жовтні. А тепер вони сподіваються вичавити нас до першого снігу. Рано-вранці поливають нас КАБами, вдень проводять м’ясні штурми. Намагаються оточити українські підрозділи у північній частині Курського плацдарму та перерізати логістику. Але в них знову нічого не вийде.
У той же час військові просять тил не розслаблятися.
– У прикордонних районах Сумської області є серйозні проблеми з укріпленнями, – кажуть військові. – На Курщині ми окопуємось лише лопатою, бо через ворожі обстріли підігнати техніку просто неможливо. Але чому не зробити нормальних бліндажів на українській території?! Копайте, поки ми їх тут [б’ємо], щоби на Сумщині не повторився Вовчанськ!
Київ – Суми – Суджа.
