Втрата може бути катастрофою для ЗСУ: NYT з’ясувала, у чому стратегічна цінність Торецька та Костянтинівки

Бої біля Торецька Донецької области, на перший погляд, нагадують багато інших ділянок фронту в Україну. Однак прорив позицій тут може мати катастрофічні наслідки для оборони української сторони, пише 2 листопада New York Times з посиланням на українських бійців на передовій. Також ключове значення має сусіднє місто Костянтинівка.

За словами кореспондента NYT, українські військові воюють з укріплених, вкопаних бункерів. Дуже рідко вони пересуваються у відкритому просторі, оскільки їх швидко помітять ворожі дрони. Всі можливі підходи до позицій ретельно заміновані.

“Якщо узагальнити, то це маневрена оборона Другої світової війни. Нічого не змінилося. Не забувайте про мінні поля. Це не так просто, як здається. Усе нове – добре забуте старе”, – сказав командир батальйону 28-ї механізованої бригади під позивним “Несквік”, маючи на увазі стратегію, яка базувалась на мобільності.

Зазначається, що окупанти влаштовують штурми приблизно двічі на тиждень. Час від часу до погано навчених бійців приєднуються набагато краще підготовлені військовослужбовці російських ВДВ, і в більшій кількості. Позиції, які зараз утримують Сили оборони в районі Торецька, були відвойовані у “вагнерівців” більше року тому.

“Якщо я зараз втрачу ці позиції, то всі підрозділи в Торецьку будуть відрізані від постачання та матеріально-технічного забезпечення, тому що всі дороги позаду”, – заявив “Несквік”.

Особливо важливим є місто Костянтинівка. За словами військових, воно може забезпечити шлях до Краматорська та Слов’янська в обхід річки та посадок. Окупанти також знають, що це ключове місто й поступово видавлюють ЗСУ.

“Поразка може перерости в стратегічні втрати в промисловому центрі східної України. Почалося б із сусіднього (з Костянтинівкою) Торецька, де вже точаться міські вуличні бої, а згодом перекинулося б у більш значні та стратегічно цінні міста. Просування сюди дозволило б Москві заблокувати лінію постачання, яка з’єднує українські сили на більшій частині сходу, відрізавши їх від важливих медикаментів і боєприпасів”, – зазначає видання.

Ситуація в Торецьку

Під контролем ЗСУ на середину жовтня перебувало менше половини Торецька (орієнтовно в районі 40-50%), іншу частину міста контролює армія РФ. Окупанти зокрема змогли зайти на східні околиці Торецька.

Очільник Торецької МВА Василь Чинчик повідомляв, що ворог намагається і докладає всіх зусиль, щоб в найкоротші терміни повністю захопити місто. Водночас 18 жовтня проєкт DeepState інформував, що ЗСУ відновили низку позицій у місті. Загалом сили оборони України на кінець жовтня 2024 року стабілізували ситуацію у Торецьку.

У місті досі залишаються цивільні особи. Їхня кількість сягає приблизно 1150 осіб. Всіх охочих продовжують евакуювати, утім без використання великих автобусів, як це було раніше. Попри те, що у місті діє запис на евакуацію, всіх, хто висловив бажання переїхати у безпечніші місця, забирають і вивозять.

Ситуація під Покровськом

У DeepState заявили, що російські війська окупували ще три населені пункти у Донецькій області протягом 30 жовтня. Серед них – місто Селидове, яке довго обороняли Збройні сили України. При цьому у ранковому звіті Генштабу ЗСУ від 31 жовтня також повідомлялося, що ситуація на Покровському напрямку залишилася напруженою.

Нагадаємо, що експерти та військові аналітики зазначають, що падіння Селидового не обов’язково відкриє шлях окупантам до подальшого наступу на Покровськ. Бо росіяни також можуть звернути у бік Курахове, щоб вирівняти лінію фронту та усунути загрозу з боку українських військ.

Наразі більшість військових експертів вже не приховують, що фронт тріщить і провалюється. І найбільш загрозливою зараз виглядає ситуація саме на Покровсько-Курахівському напрямку. Так, спецпризначенець, офіцер ЗСУ, народний депутат VIII скликання Ігор Лапін наголошує, що втрата Гірника забезпечила окупантам панорамний контроль над підступами до Курахового, адже саме через такі стратегічні висоти росіяни забезпечують собі поступовий контроль над цією частиною Донбасу.

 

Джерело