Ветеран АТО, дослідник, публіцист та громадський діяч Євген Дикий став справжньою зіркою багатьох ефірів, де у жорсткій та експресивній манері висловлювався на підтримку силової мобілізації в країні. Фактично, за час повномасштабної війни Дикий став для глядачів впізнаваним через свій імідж головного глорифікатора бусифікації. Насправді, він постає не тільки в іпостасі військового експерта, а має за плечима досвід науковця, ротного командира та громадського діяча.
Образ Дикого найбільше асоціюється з військовим через його стабільну появу на ефірах, де він просує свої ідеї про мобілізацію як обов’язок кожного. Хоча вже його реноме почало обрасти легендами й скандалами. А найсильнішим серед ударів по його репутації став “скандал з пінгвінами, на дослідження яких потрібно більше 11 мільйонів доларів”, що вже наробило чимало шуму. Справа в тому, що головний прихильник бусифікації Дикий очолює науковий центр Вернадського в Антарктиді.
Воював він не більше року, тому військові про нього неоднозначної думки, як і українці, яких він відправляє на війну, не будучи сам до цього вже дотичним. Хто ж насправді такий Євген Дикий і як йому вдалося здобути таку неоднозначну славу? Про все це – далі у нашому матеріалі.
Військовий досвід і роль у війні на сході України
У травні 2014 року Дикий добровольцем пішов на фронт, приєднавшись до батальйону “Айдар”. З відкритих джерел відомо, що у боях за Луганськ, Новосвітлівку, Хрящувате та на інших гарячих точках він воював недовго і був демобілізований через бойову травму. Хоча його військовий шлях тривав лише півроку, Дикий виконував обов’язки командира роти батальйону “Айдар” і зараз часто виступає в медіа як експерт із військових питань. Логічно, що це викликає неоднозначні відгуки серед військових.
“Я не знаю, що там за травма така, яка 10 років не загоюється. Знаю тільки, що в мене є чоловіки, які штурмують після втрати кінцівки. Поки ця потвора сидить у студії і [несе дурню]”, – висловилися на адресу Дикого командир підрозділу ГУР “Химера”, Олександр Капшин (телеграм-канал Позивний Каппа).
Під час реабілітації у 2015 році Дикий читав лекції з методів протидії гібридній війні РФ у Литовській військовій академії ім. Генерала Жемайтіса. На основі цих лекцій він написав підручник “Гібридна війна РФ в Україні: досвід для Балтії”. Книгу перекладено російською, литовською та англійською мовами, відомо, що її використовують як підручник при підготовці офіцерів країн Балтії.
Головний лобіст бусифікації
Дикий зарекомендував себе як прихильник жорсткої політики мобілізації, який регулярно виступає за посилення відповідальності для ухилянтів. Його ідеї включають обмеження вибору для військовозобов’язаних: служба до кінця війни або тюремне ув’язнення. Невдачі на фронті він пояснює передовсім недостатністю резерву ЗСУ. У інтерв’ю він неоднократно заявляв, що для того, щоб почати перемагати Росію країні потрібна всеосяжна мобілізація.
“Україні потрібно швидко мобілізувати півмільйона осіб для того, аби стабілізувати фронт та створити резерви для наступальних операцій”, – говорив він.
Окрім півмільйона чоловіків мобілізованих одночасно, потім ЗСУ має набирати щомісяця 20-50 тисяч чоловіків, вважає Дикий. У жовтні він допустив зменшення мобілізаційного віку. Але натякав на бунт матерів, які вже завчасно встигли вивезти своїх дітей за кордон.
“У нас мами вивозять юнаків з 14 до 17 років масово за кордон. Поцікавтесь у школах, скільки вони втратили старшокласників. Адже вони вивезені з розрахунком на те, щоб не дай боже їм не було 18. Бо ж кордон не перетнеш. Тому так, якби ми зараз почали мобілізацію 18-20 річних, то я думаю, що мами на протести ще і як вийшли, – прокоментував ветеран АТО.
У лютому через скандал у Космачі, де люди виступили проти мобілізації й опирались діям ТЦК, Дикий заявив про готовність армії зачистити село на Івано-Франківщині. Він переконанував, що мешканців слід судити показово і всім селом відправити до СІЗО, щоб подібних випадків у майбутньому не виникало.
“Повірте, армія вирішить (проблему. – Ред.). Але мені б не хотілось, що Космач зачищали так, як зачищають ворожу територію”, – пояснював Дикий.
А після аналогічного конфлікту цивільних з ТЦК у Ворохті він заявив, що стріляв би на ураження по цивільних.
“Щастя цих людей, що на тому блокпості не я командував. Я б застосував зброю на ураження”, – наголосив він в ефірі місцевого телебачення.
Він також пропонував встановити кримінальну відповідальність за самовільне усунення від служби та виступає за застосування великих штрафів до СЗЧшників. Він вважає, що лише такими методами можна створити чисельні резерви для фронту.
“Україна за місяць мобілізує в півтора раза менше людей, ніж несе санітарних втрат”, – сказав Євген Дикий журналістам.
На його думку, в цій ситуації необхідні два законодавчих рішення: встановлення граничного строку служби як для тих, хто воює, так і для новобранців, а також введення кримінальної відповідальності для ухилянтів.
“Ти можеш віддати ці 4 або 5 років у формі та повернутися героєм, або ти можеш рівно ці самі 4 або 5 років провести на зоні як безкоштовна робоча сила і лишатися з тавром судимості”, – наголосив він.
Також Дикий зазначав, що ухилянт має знати, що “його місце сидіти тихо в підвалі і сподіватись, що його не знайдуть, а не ходити на концерти”. Так він прокоментував нещодавний скандальний рейд ТЦК після концерту рок-гурту “Океан Ельзи” у Києві.
Звісно, такі заяви викликають обурення у суспільстві й особливо серед військових, які звинувачують його у зловживанні риторикою силового примусу. Приміром, командир підрозділу ГУР “Химера”, Олександр Капшин відкрито обурився тим, про що дозволяє собі казати на ефірах Дикий. Після того, як Дикий заявив, що “військовозобов’язаних треба поставити перед вибором: або форма, або зона”, Капшин вже не стримував слів:
“Після списання у 2014 році, Євген не має жодного відношення до війська. Після кожного подібного висеру, хочеться зарядити цю бочку в катапульту та відправити до русні”, – написав він.
При чому тут пінгвіни та 11 мільйонів доларів, які не можна витратити на ЗСУ
Євген Дикий — особистість із багатогранною біографією та активною громадською діяльністю. Народився він 28 серпня 1973 року в Києві (тобто йому зараз 51 рік – ред.). Згодом отримав освіту біолога, закінчивши Київський університет ім. Т. Г. Шевченка, після чого захистив дисертацію в галузі гідробіології. Дикий побудував кар’єру в науці, працював на різних академічних посадах, викладав екологію та проводив дослідження, в тому числі за кордоном.
З 2018 року він обіймає посаду директора Національного антарктичного наукового центру України, керуючи дослідженнями на станції “Академік Вернадський”. Саме на цій посаді він став відомим у науковому середовищі, але також привернув увагу громадськості скандальністю, пов’язаною із фінансуванням досліджень пінгвінів. Держава відділила на ці дослідження значні кошти, а саме
1,6 млн, судячи з витяжки з системи публічних закупівель Prorozro, де вказувалась вартість експедиції українських полярників.
Звісно, що такі суми викликали запитання про їх доцільність під час війни. Дикий пояснив, що кошторис з вином, шоколадом і цукерками входить в цю суму, однак, мовляв, харчування полярників розраховане на 26 членів експедиції. І все це сформоване з розрахунком на цілий рік.
“Країна ввійшла у можливо найтяжчий період великої довгої війни, і якийсь час тому почала цю війну програвати в першу чергу через провалену мобілізацію, яку дуже цілеспрямовано зриває ціла мережа російської агентури за допомогою місцевих корисних ідіотів. Кожний з нас має право на власну думку про те що важливіше – наука, і зокрема Антарктида, серіали чи цирки. Можна було б наприклад направити кошти на зарплати вчителям, це звучить ніби шляхетно, але є нюанс: якби Україна повністю “обнулила” всю Антарктичну програму… і пустила вивільнені кошти на школи – кожний вчитель отримав би по 3 долари на місяць”, – пояснив Дикий.
А щодо доцільності витрат, пояснив, що наука важливіша. А всі напади є російським ІПСО, яке таким чином намагається зривати мобілізацію в Україні.
Громадська та політична діяльність
Із юних років Євген Дикий брав участь у політичних подіях, був активістом у численних громадських організаціях. З 1989 року він є членом Української Гельсінської спілки, що свідчить про його давню залученість у боротьбі за права людини. На політичному поприщі в нього кар’єра не склалася. Відомо, що він брав участь у Революції на граніті 1990 року, був активним учасником Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013-2014 років.
У 2006 році був членом Громадянської партії “Пора” і навіть балотувався в тому ж році на парламентських виборах за списком Громадянського блоку “Пора-ПРП” під номером 60. Але не обрався. Також він був помічником народного депутата Верховної Ради 8-го скликання Андрія Левуса.
Щоправда, його власні заяви щодо прав людини також є неоднозначними. Бо виходить, що у військових менше прав, ніж у цивільних.
“Людина в пікселі не має права бунтувати та висувати свої вимоги. Це – основа армії. От виживеш, повернешся на гражданку – знову матимеш всі громадянські права і свободи”, – вважає він.
Тобто незрозуміло тоді, навіщо молодим людям йти воювати тоді, втрачаючи привілегії цивільних. Такі заяви від головного бусифікатора країни Дикого точно не мотивують мобілізуватися.
Євгена Дикого можна назвати достатньо контроверсійною фігурою, яка стоїть на перехресті наукової діяльності, військової аналітики та публічних закликів до мобілізації. Його образ як прихильника силової мобілізації викликає серйозні запитання про його власну дієздатність у військовій справі й про мотиви, які стоять за його закликами до посилення примусу.
