Традиція дзвонарства Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря офіційно увійшла до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. Михайлівські дзвони кілька століть супроводжували найважливіші церковні свята й міські події, а в критичні моменти кликали людей на захист. Саме так було у грудні 2013 року, коли в часи Революції Гідності дзвін у набат закликав киян під час штурму Майдану.
Про це повідомило Міністерство культури та стратегічних комунікацій, підкреслюючи виняткову роль дзвонів монастиря в історії міста та країни. Перші дзвони виготовляли з бронзи, щедро оздоблювали орнаментами й релігійними символами. Із плином часу розвивалося й саме мистецтво дзвонарства — з’являлися нові техніки та варіації дзвонів.
Особливої унікальності дзвіниці надає карильйон, що був встановлений після відновлення монастиря наприкінці 1990-х. Це найбільше зібрання дзвонів в одному місці в Україні та на всьому пострадянському просторі. Він складається з 51 дзвона вагою від 2 кг до 8 тонн і дозволяє виконувати мелодії завдяки клавішній системі, подібній до фортепіано. Це рідкісний для православного світу музичний інструмент, що поєднує традиції дзвонарства з принципами органної чи клавішної музики.
Карильйон розміщений на відновленій триярусній дзвіниці висотою понад 48 метрів. Вона була зведена ще у 1716–1720 роках у стилі українського бароко, однак у 1930-х її зруйнували за рішенням радянської влади. Залишки споруди були інтегровані в реконструкцію 1998 року, а нині у дзвіниці розташовано музей історії монастиря, церковна крамниця, оглядовий майданчик і Василівська Трьохсвятительська церква пам’яті жертв Голодомору й репресій.
Цікаво, що сучасна система керування дзвонами поєднує традиційне мистецтво з новітніми технологіями: карильйон під’єднано до комп’ютерного годинника, а кожен дзвін можна активувати за допомогою електромеханічного пульта. Завдяки цьому дзвіниця не лише озвучує свята й урочистості, а й виконує складні музичні композиції – від класичних творів до авторських мелодій, написаних спеціально для монастирського ансамблю.
Пантеон Національних Героїв та порятунок Церкви Всіх Святих
Нагадаємо, Інформатор розповідав про те, що поряд з Києво-Печерською лаврою у Києві може виникнути Пантеон Національних Героїв. Нова святиня, за задумом, об’єднає простір від ст.м. “Арсенальна”, через Національний музей Голодомору-геноциду та Лавру простягнеться аж до Національного музею історії України в II світовій війні. Простір довкола самої Лаври, втім, також може набути дещо іншого значення, склавши “Молитовне коло діалогу”, місце одночасно для духовних практик/релігійних обрядів, та дискусії між різними конфесіями.
Також ми розповідали, що будована в Києві наприкінці XVII століття коштом гетьмана Івана Мазепи церква Всіх Святих нарешті дочекалась реставрації, якої потребувала вже дуже давно. Шанс на порятунок церква Всіх Святих отримала завдяки гранту для відновлення культурних пам’яток, що постраждали від війни. Його нещодавно отримала Україна в межах проєкту ЮНЕСКО та Японського цільового фонду. На щастя, храм не зазнав руйнувань через ворожі обстріли, але до списку на відновлення потрапили не лише обʼєкти, зруйновані росіянами, а й будівлі, які можуть зазнати непоправної шкоди у воєнний час.
До того ж церква Всіх Святих потребувала термінової реставрації, через поганий стан споруди вона закрита для відвідувачів. А особливе занепокоєння фахівців викликав стан храмового живопису, який знаходиться на межі втрати.
