У Києві вдалося запобігти черговому замаху на історичну будівлю в самому серці міста. Після втручання поліції та КМДА припинено незаконні “аварійні роботи” в одному із найстаріших будинків на вулиці Ярославів Вал. Активісти уточнюють, що це не перша спроба “реконструювати” будівлю – і, мабуть, не остання, тож про порятунок пам’ятника історії говорити рано.
Департамент охорони культурної спадщини (ДОКС) КМДА 18 квітня заявив про видачу чергового припису про зупинку незаконних робіт на памʼятці архітектури місцевого значення “Будинок з хлібною лавкою”. Він будувався о 1860–1877 рр. та зараз має адресу вул. Ярославів Вал, 27. Крім того, ДОКС направив звернення до Шевченківського управління поліції та Київської міської прокуратури.
Охоронці спадщини з КМДА розповіли, що напередодні небайдужі кияни зафіксували проведення будівельних робіт на фасаді будівлі, на які немає ані науково-проєктної документації, ані відповідних погоджень та дозволів. У ДОКС нагадали, що департаментом в минулому році вже було видано припис щодо заборони робот у цьому будинку та накладено штрафні санкції в розмірі понад 340 тис грн, зараз припис було складено знов.
“Було здійснено черговий огляд, складено відповідний акт та видано другий припис з вимогою зупинити проведення будь-яких будівельних робіт”, – йдеться у дописі ДОКС.
Не зважаючи на дописи, вже після обіду у той же день роботи нахабно відновилися знову, про їхнє проведення повідомили активісти ГО “Справжній Київ”. Завдяки оперативному втручанню поліції Шевченківського району вдалося зупинити незаконні роботи.
“Деякі особи, які, очевидно, поняття не мають ні про історични факти, ні про хлібну крамницю, як рідкісний зразок забудови старих київських вулиць, вирішили, що можна ось так просто взяти в руки інструмент і робити все, що заманеться. Це один з унікальних обʼєктів, що зберіг в собі частину історії нашого міста і однозначно не заслуговує на таке дикунство. Виключно реставрація, виключно в рамках норм і закону – все інше не має місця бути”, – підсумували у департаменті.
Проте активіст Олександр Візерський уточнює, що 17 квітня роботи змогла зупинити саме поліція Шевченківського району Києва, а не припис ДОКС. Це тому, що, на його думку, власнику пам’ятки “начхати на будь-які приписи і штрафні санкції, як і на пам’яткоохоронне законодавство”. Візерський 17 квітня поспілкувався з робітниками, які пояснили, що вони “ось так проводять реставраційні роботи”.
За погодженим в ДОКСі документом, це були “протиаварійні роботи”, але сплив нюанс: термін дії дозволу на ці роботи стік 20 січня 2023 року, і більше не продовжувався. Також виявилося, що по факту картки на порушення благоустрою будівлі немає, як немає і погодженого проєкту реставрації. І все-таки 18 квітня ця історія з “реконструкцією” замість реставрації закінчився тим, що поліція зупинила роботи, занурила ремонтників у бусик і кудись відвезла, додав активіст.
Олександр Візерський свідчить, що проводити незаконні роботі у історичному будинку на Ярославому Валу намагаються регулярно. Наприклад, у грудні 2024 року він бив на сполох через те, що з пам’ятки архітектури місцевого значення намагаються вивезти автентичні 150-літні дерев’яні балки.
Як народився Ярославів Вал та його пам’ятка – “будинок з хлібною лавкою”
У 1847 році на місці сучасного “тихого центру” Києва почали вирівнювати тисячолітні вали і прокладати нову вулицю. Вона отримала офіційну назву Підвальна або Велика Підвальна, бо пролягала під знищеними валами. Проте містяни вподобали іншу назву – Ярославів Вал. Аж до 1869 року влада не хотіла приймати цю назву, яка була пов’язана з іменем київського князя. Можливо, тому що Місто Ярослава тут існувало ще до появи Москви, і що в такому випадку Київ міг би претендувати на першість в імперії
Так само, значно пізніше, радянська влада не бажала пов’язувати вулицю з київським князем і називала її то Великою Підвальною, то іменами комуністів Раковського, Ворошилова, Полупанова. І лише в 1976 році вулиця отримала історично справедливу назву, пов’язану з іменем київського князя.
Від моменту появи вулиці у 1847 році влада стала роздавати тут земельні ділянки. У 1854 році землю тут отримав 54-річний колезький секретар Василь Федорович Чернявський. Але на благоустрій не дуже простої по рельєфу ділянці та будівництво садиби потрібно було витратити чимало коштів, яких чиновник не мав. Чернявський продав свою ділянку за досить “копійчану” на той час ціну: 350 рублів за 600 квадратних саженів (27,3 сотки).
У 1860 році новим власником ділянки стає колезький секретар, Олексій Якович Кобилянський. Саме завдяки йому тут з’явився двоповерховий будинок з мезоніном будинок, який було збудовано за типовим проєктом. Нижній цокольний поверх, де містилася хлібна крамниця та підсобні приміщення, побудували цегляним, другий поверх – дерев’яний, обкладений цеглою.
Цікавий факт: колись на фасаді була овальна металева табличка з написом “Застрахований у Товаристві взаємного страхування в Києві”. Раніше такі таблички різних страхових товариств закріплювалися на багатьох фасадах. Вважалося, що якщо будинок згорить з усіма документами, лишалася ця табличка — як свідчення втрати.
Сім’я Кобилянських володіла садибою до 1915 року, згодом вона перейшла у власність страхового товариства “Саламандра”, яке володіло садибною ділянкою до націоналізації. Будинок, як і раніше, використовувався як житловий. У 1916 році в ньому розміщувалася їдальня, а у1980-х – Будівельно-монтажне управління № 26.
Столиці вдалося відстояти Київський парнас, на який 15 років зазіхали забудовники
Як розповідав Інформатор, впродовж тривалого часу громадськість Києва протистояла спробам незаконної забудови по вулиці Жилянській, 96-А, яка впритул прилягає до Будинку Саксаганського, що належить Музею видатних діячів української культури. Його та квартал поруч називають “Київський Парнас” – наприкінці XIX – початку XX століття тут проживали та творили Михайло Лисенко, Михайло Старицький, Панас Саксаганський, Максим Рильський.
Історія із забудовою ділянки на “Київському Парнасі” почалася в 2009 році і тривала майже 16 років. Компанія “Рестін” збиралася звести тут багатоповерховий готель – він мав вирости впритул до історичної будівлі, що загрожувало її руйнацією.
Забудовник намагався через суд зобов’язати Міністерство культури погодити проєкт будівництва. У першій інстанції Мінкульт, за підтримки київської громади, здобув перемогу, і забудовнику було відмовлено у задоволенні позову. Проте, “Рестін” подав апеляційну скаргу – але програв її.
Також ми писали, як активісти нарікають, що у Кракові під час реставрації зберегли родзинку кінотеатру “Київ”, а на Русанівці індивідуальність його побратима просто вбили. Реконструкція у столиці часто закінчується втратою чогось цінного – і часто тому, що реноваторам так простіше. Так трапилося з кінотеатром “Краків” на Русанівці. Йдеться про те, що яскраве та самобутнє панно, що прикрашало хол кінотеатру “Краків”, було 2019 року безвідповідально і бездарно зруйновано під час його реконструкції замість того, щоб дбайливо зберегти родзинку.
