З часів заснування Київ примірив на себе декілька назв. Його звали “Самбатасом” – саме це загадкове слово вжив у трактаті про тодішню Русь візантійський імператор Костянтин Багрянородний у 948 році. А ще, столицю звали “Кенунгардом”: так згадували Київ у давньоскандинавських сагах.
Про альтернативні назви для столиці України-Русі розповів відомий український історик Олександр Алфьоров. Він каже, що головним документом, що розкриває таємницю назви Києва, є трактат візантійського імператора Костянтина Багрянородного, написаний приблизно у 948 році. Він був призначений для нащадків правлячої династії та містить вичерпну, на той час, інформацію про Русь-Україну.
Костянтин Багрянородний пише, що в Києва є ще одна назва, “Самбатас“. Дослідники розходяться в думках щодо неї: одні вважають слово хозарським, інші бачать етимологію в скандинавських мовах. Є й “готська”, і “балтійська” версії. Жодна з них, каже Алфьоров, не має вичерпних доказів на своє підтвердження.
Другою назвою Києва був “Кенунгард“. Це вже стовідсотково давньоскандинавське слово: назва зберіглася у кількох давніх сагах, зокрема, у сазі про Едмонда. В дослідників є декілька тлумачень походження: перше – “Гартс” від терміну “місто-фортеця”. Друге – “Місто човнів”, бо Київ має унікальне географічне положення, розташований на шляху “з варягів у греки”. Також не виключено, що слово “Кенунгард” може бути спотвореним давньоруським словом “Кєнов” (тобто – буквально – “місто Кия”).
Алфьоров каже, що альтернативні назви Києва – це яскраве свідчення багатошаровості історії нашої країни, складності міжкультурних комунікацій та багатства мовних традицій стародавнього світу. А кожна назва — це своєрідне вікно в минуле, можливість поглянути на наше місто очима різних народів та культур.
Чому свята Софія у Києві насправді давніша на чверть століття, ніж вважалося, і що роблять двоголові орли у Лаврі
Нагадаємо, ще влітку 2024-го Інформатор писав про те, що Софійський собор у Києві виявився давнішим, ніж раніше думали історики. Хоча засновником найдавнішої споруди столиці був визнаний великий київський князь Ярослав Мудрий, фахівці національного заповідника Софія Київська довели, що поважний вік собору майже на чверть століття більший, ніж вважалося.
Також ми розповідали про те, чому дзвіницю Києво-Печерської лаври, а також окремі елементи декору, як-от люстру в Трапезній церкві прикрашають двоголові орли. Такі саме елементи декору, що кияни ототожнюють зі спадщиною російської імперії, містяться в оздобленні Святої Софії. Ми розповідаємо, з чим пов’язані ці елементи, і чи варто проводити деколонізацію християнських святинь Києва.
