Століттями віруючі та цікаві збиралися, щоб дивитися на стелю Сикстинської капели. Вони захоплювались тим, як італійський живописець епохи Відродження Мікеланджело Буонарроті переосмислив сцени з книги Буття. Та мало хто помічав, що одній з 300 постатей, зображених митцем, судилося незабаром померти, повідомляє ScienceAlert.
Міжнародна команда експертів об’єднала знання з історії мистецтва, медицини та генетики, щоб діагностувати стан здоров’я вигаданої напівоголеної жінки в сцені, що зображує біблійний потоп. Детальне дослідження жіночих грудей, намальованих на другому прольоті склепіння, показало, що їхні незвичайні риси вказують на прогресуючий рак молочної залози.
Історія створення фрески
Вчені переконані, що художник не тільки знав про цю важку хворобу, але й навмисно вирішив її зобразити. Роботи над стелею каплиці розпочалися в 1508 році за наказом папи Юлія II. Загалом знадобилося чотири роки, щоб завершити численні сцени зі Старого Заповіту, зображення пророків та інших відомих біблійних подій.
Мікеланджело був досвідченим художником років за тридцять, коли він неохоче погодився взятися за величезне завдання, маючи багаторічний досвід ліплення людської анатомії. Зважаючи на це, деформацією лівої частини грудей однієї з фігур не можна вважати випадковою плямою руки аматора.
Для непрофесійного глядача жінка – одна з натовпу тих, хто рятується від висхідних вод, посланих Господом, щоб очистити світ від гріха. Для істориків мистецтва блакитний колір хустки є ознакою її заміжнього статусу, а її палець, що вказує на землю, свідчить про те, що її обернення на порох неминуче.
Медичні експерти зосередили свою увагу на лівій молочній залозі, сформованій віком і материнством, із затіненням навколо ареолярної області, і незначними набряками у верхній чверті та біля пахви. Якби це була фотографія в матеріалах справи, усі характеристики були б переконливими натяками на рак молочної залози.
Рак молочної залози трапляється у відносно молодих жінок, оскільки це можна пояснити успадкуванням генів високого ризику, деякі з них виявляли в Європі протягом століть.
Протягом століть стеля зазнавала численних втручань і реставрацій, в намаганнях зберегти її колір і деталі, включаючи серйозну переробку в кінці XX століття. Однак початкова форма та відтінок грудей суттєво не змінилися.
Хвороба як художній засіб
Мікеланджело були не чужі смерть і хвороби. Він брав участь у розтині з підліткового віку, отримавши уявлення про те, як тіло працює на механічному рівні. Дослідники спростовують припущення, що митець достовірно скопіював патологію з моделі з раком молочної залози – або навіть з моделі чоловічої статі, з неправильно підігнаною анатомією.
“Мікеланджело не вдавався до живих моделей чоловічої чи жіночої статі, коли описував історію Буття. У сцені немає реалістичних портретів. Це скоріше композиція біблійської ідеї, з ідеалізованими обличчями й тілами”, – переконані досліднкии.
Та це навіть не єдине зображення хвороби, яке залишив Мікеланджело. Через багато років він вирізьбить жіноче зображення з такою ж спотвореною груддю, що привернуло увагу онкологів ще в 2000 році. Вчені гадають, що так художник зображав тлінність життя й покарання за гріхи. Символ втілення гріха у вигляді смертельної хвороби в Сикстинській капелі довго залишався недооціненим багатьма.
