Про сумнів “хорошої смерті” розмірковувала практично кожна людина на різних етапах свого життя. Останні дні для кожного виглядають по-своєму. Наприклад, медики сприймають питання смерті зовсім інакше, ніж їх пацієнти. Це особливо стосується лікарів, які працюють з важкохворими пацієнтами або часто бачать летальні випадки.
Згідно з інформацією видання IFLScience, бельгійська команда, яка займається доглядом за пацієнтами, провела опитування серед 45 лікарів з різних спеціалізацій. Відповіді на запитання стосовно останніх днів життя варіювались у значній мірі. Це не є дивним, адже багато з них щодня зустрічаються зі смертю або доглядають пацієнтів в кінцевих стадіях їх хвороби.
Досвід лікарів щодо останніх днів життя
Дослідники вказали, що вибір частково залежить від індивідуального підходу лікарів, а також підкреслює їх професійні та особистісні дилеми. Отож, для їхнього дослідження вони виділили три групи лікарів: загальної практики, паліативної допомоги та інших медичних працівників, які стикаються зі смертельними випадками.
Лікарі паліативної допомоги частіше задумуються про свої уподобання на завершальному етапі життя, в порівнянні з лікарями загальної практики чи іншими медиками. Для них “хорошою смертю” вважається перебування вдома або в хоспісі, очікування смерті поруч з близькими, наявність достатнього часу для прощання, відсутність страждань, контроль за болем і симптомами, налагодження духовних та практичних справ, ясний розум, збереження незалежності і гідності.
Більшість лікарів хотіли б померти вдома, хоча деякі не проти померти і в лікарні, оскільки звикли до медичного середовища. Проте вони хотіли б уникнути агресивного або “некорисного” лікування. Також лікарі не хочуть бути тягарем для своїх близьких. Багато з них хотіли б знати про наближення смерті, щоб упорядкувати свої справи.
Цікаво, що пацієнти, які не є медиками, часто обирають терапію, що має на меті продовження життя. Іншими словами, лікарі краще розуміють вартість лікування і частіше ухиляються від нього. В той час як звичайні пацієнти можуть віддавати перевагу лікуванню, яке продовжує життя, через страх, невпевненість або брак медичних знань.
“Лікарі в юрисдикціях, де асистоване вмирання (евтаназія) легалізовано або де вже прийняті відповідні закони, частіше розглядають це як позитивний і важливий варіант для закінчення життя, у той час як інші висловлюють дискомфорт, особливо якщо їхні культурні чи релігійні переконання, або закони їх країн суперечать цим позиціям”, – заявили дослідники.
Отже, результати дослідження переконливо показують різницю між уподобаннями лікарів і звичайних пацієнтів. Команда дослідників планує здійснити ще ряд розглядів, спрямованих на вивчення того, як вибір способу смерті впливає на клінічну практику та рекомендації пацієнтам, а також чи розмежовують лікарі свої власні уподобання від уподобань пацієнтів.
