Люди, як і інші тварини, мають цілий спектр органів чуття, що дозволяють нам розуміти навколишній світ, наше положення в ньому та те, як “працюють” наші тіла. Та попри поширену думку, людських органів чуття більше, ніж п’ять. Насправді, деякі філософи та нейробіологи стверджують, що ми можемо мати десятки органів чуття, які часто сприймаємо як належне, пише IFLScience.
Щоб було зрозуміло, ми не говоримо про містичні відчуття чи щось неймовірне. Втім, люди, як і інші тварини, мають безліч способів пізнавати та орієнтуватися як у навколишньому світі, так і в тому, що відбувається всередині їхнього тіла.
Одним із найперших прихильників ідеї про п’ять органів чуття був давньогрецький філософ Арістотель, який у своїй праці “Про душу” описав так званий людський зовнішній розум – наші органи чуття – як такий, що складається із зору, слуху, нюху, смаку та дотику. Останнє відчуття охоплювало такі речі, як тиск, вібрація й текстура.
Відтоді покоління філософів, а пізніших вчених, прийняли це обмежене уявлення про те, що у нас є п’ять органів чуття, які й передають інформацію про зовнішній світ. Сьогодні це переконання поширене в суспільстві настільки, що є усталеним і вкоріненим міфом. Однак, Арістотель помилявся.
Що здатні відчувати люди
По-перше, наші тіла не лише відчувають світ навколо нас, ми також сприймаємо світ всередині себе. Це включає відчуття та усвідомлення таких речей, як голод, спрага, серцебиття, рухи легень, активність шлунка та багато іншого. Ці відчуття об’єднані під терміном – інтероцепція.
Вони виникають, коли ваше тіло надсилає сигнали до мозку, особливо до області, яка називається острівцем, що їх обробляє та інтерпретує. У багатьох випадках ці сигнали можуть бути непомітними для нашої свідомості. Та мозок постійно контролює їх, щоб підтримувати стабільність тіла.
Окрім цих внутрішніх відчуттів, у нас також є відчуття, що дозволяють орієнтуватися в просторі. Наприклад, якщо ви здатні балансувати під час ходьби, стояти на одній нозі, ходити по канату або навіть просто знати, що ви не перевернуті догори ногами, тоді у вас є те, що називається еквілібріоцепцією.
Це відчуття рівноваги та орієнтації контролюється нашим внутрішнім вухом. Також є термоцепція, наша здатність виявляти та розрізняти високу та низьку температури. Ноцицепція – здатність відчувати біль. Пропріоцепція – усвідомлення положення наших тіл. Це останнє відчуття дозволяє нам знати, де знаходяться наші руки, не дивлячись на них.
І, це ще не все! Чи відчували ви коли-небудь, що день тягнеться або що він пролетів надто швидко. Наша здатність відчувати плин часу вважається ще одним прикладом, відомим як хроноцепція. Хоча вона контролюється не одним органом чуття , а радше набором складних процесів, які інтерпретує наш мозок, тим не менш, ми здатні мати досвід щодо того, як довго, тривають речі та як розгортаються події.
За консервативними мірками, наразі ідентифіковані та значною мірою узгоджені органи чуття налічують близько 12 або 13 прикладів,. Деякі нейробіологи та філософи вважають, що їх може бути понад два десятки. Тваринний же світ наповнений додатковими органами чуття, які виходять далеко за рамки наших.
Чуття тваринного світу
До них належить магніторецепція – дозволяє багатьом видам ссавців, птахів, комах та риб пересуватися на великі відстані. Навіть люди певною мірою мають це відчуття, але набагато слабше. Акули та скати також оснащені електрорецепцією, яка дозволяє їм знаходити свою здобич у каламутній воді. Ця здатність контролюється спеціалізованим органом, який називається ампулами Лоренцині, що виявляють біоелектричні поля.
Птахи та деякі види риб також озброєні барорецепцією, яка дозволяє їм відчувати зміни тиску, як у повітрі, так і у воді. А ще є такі речі, як хеморецепція – здатність виявляти феромони або певні хімічні речовини, що робить собак такими чудовими нюхачами, дозволяє метеликам знаходити своїх партнерів, а лососю знаходити свої родові потоки.
Ще один приклад – виявлення поляризованого світла. Це іон, який бджоли, каракатиці та інші тварини використовують для навігації, полювання або спілкування один з одним. А також інфрачервоне сприйняття. Деякі види змій, такі як ямкові гадюки або удави, а також кажани-вампіри, мають цю здатність виявляти теплокровну здобич у темних місцях.
Тож, як ми бачимо, світ почуттів величезний порівняно з обмеженим баченням, яке ми успадкували від античності.
