Досі вважалося, що краби, омари і креветки не здатні усвідомлювати біль, а їхні нервові реакції – це просто автоматизм. Однак учені зі Швеції з’ясували, що всі вони мають нервову систему, здатну сприймати больові відчуття. І це відкриття ставить під сумнів традиційні кулінарні методи. Дослідження було проведене лише на крабах, однак те, що вірно для них, імовірно, вірно і для більшості інших ракоподібних зі схожою структурою і нервовою системою.
Вчені вперше продемонстрували, що мозок живих прибережних крабів (Carcinus maenas) може обробляти біль по-різному, залежно від тяжкості та місця пошкодження, пише Science Alert. Відкриття залишає відкритою можливість того, що краби і споріднені з ними ракоподібні дійсно можуть відчувати біль. І хоча необхідні додаткові дослідження, це означає, що люди, які варять або ріжуть цих істот живцем, можуть завдавати їм невиправданих страждань.
“Нам потрібно знайти менш болючі способи умертвіння молюсків, якщо ми хочемо продовжувати вживати їх у їжу”, – стверджує зоофізіолог Лінн Снеддон з Гетеборзького університету. “Тому що тепер у нас є наукові докази того, що вони і відчувають біль, і реагують на нього”.
Вчені давно сперечаються про те, що значить відчувати біль, і останніми роками деякі експерти стверджують, що, можливо, риби, земноводні та восьминоги реагують на болючі подразники на когнітивному рівні, який історично притаманний тільки хребетним. Наприклад, раніше цього року дослідження показало, що прибережні краби виявляють ознаки занепокоєння під час ударів струмом і яскравого світла, з часом навчаючись уникати подразників. Це узгоджується з прогнозами про те, що ракоподібні можуть відчувати біль. Але деякі скептично налаштовані вчені стверджують, що це всього лише рефлекси.
Зрештою, навіть тварини з базовою нервовою системою можуть реагувати на больові подразники і вчитися уникати їх. Це справді важлива частина виживання. Але зазвичай вважають, що ці реакції несвідомі й запускаються периферичною нервовою системою. “Усвідомлене” розпізнавання шкоди вимагає інтеграції центральної нервової системи, і саме це, як показали дослідники, можливе у прибережних крабів.
Активність нервової системи краба контролювалася за допомогою приладу, схожого на електроенцефалограму (ЕЕГ), яка реєструє електричну активність людського мозку з черепа. У цьому випадку електроди були розміщені на панцирах крабів, і дослідники розпочали стандартний тест на біль, який застосовується до хребетних і риб.
Після цього крабів піддали болючій хімічній або фізичній стимуляції з використанням розчинів оцтової кислоти і спеціальних зондів. Результати вказували, що пошкодження або стрес клешень, вусиків і ніг спричиняли сплеск електричної активності в пов’язаних з ними пучках їхніх нервів, відомих як ганглії, які складають центральну нервову систему ракоподібних.
Коли крабів піддавали хворобливому механічному стимулу замість хімічного, їхня центральна нервова система демонструвала ще вищу амплітуду електричної активності, хоча й закодовану за іншою схемою. Фактично, дослідники могли за активністю мозку краба визначити, обробляв він хімічні стимули чи механічні. Наразі незрозуміло, чи була реакція мозку на механічний поштовх викликана дотиком або болем.
Для з’ясування деталей необхідні подальші дослідження, але це один із перших експериментів, у якому електрофізіологічні сигнали використовуються для демонстрації больових реакцій по всьому тілу живого ракоподібного. Автори сподіваються, що їхні висновки допоможуть розробити методи захисту тварин, які дозволять звести страждання тварин до мінімуму.
“Це факт, що всім тваринам потрібна якась система сприйняття болю, щоб справлятися з небезпекою, уникаючи її. Я не думаю, що нам потрібно тестувати всі види ракоподібних, оскільки вони мають схожу структуру і, отже, схожу нервову систему”, – додав біолог Елефтеріос Касіорас із Гетеборзького університету. “Ми можемо припустити, що креветки, раки й омари також можуть посилати зовнішні сигнали про больові стимули у свій мозок, який обробляє цю інформацію”.
