Психологи кажуть, що віра в те, що вища сила вже пробачила вас, може зменшити в людині потребу шукати вибачення в інших. Всі ми люди, а отже робили помилки й засмучували близьких і друзів. Наша здатність вибачатися за такі провини може відігравати важливу роль в примиренні з жертвами власних необачних вчинків. Якщо, звісно, ми щирі – у цьому й виявилася вся заковика, йдеться в публікації IFLScience.
Згідно з новим дослідженням, ті, хто вірить, що Бог простив їх, уже відчувають більший рівень самопрощення. Це може зменшити ймовірність того, що вони справді вибачаться за це. Однак те саме божественне прощення може викликати почуття вдячності та смирення, іноді спонукаючи їх принести більш значущі вибачення.
Експеримент з вірою та прощенням
Доктора філософії Джастіна М. Людвіг проаналізував, як такий духовний досвід може вплинути на міжнародну динаміку конфлікту. Команда вчених провела два дослідження. У першому 435 учасників, які ідентифікували себе як християни, євреї чи мусульмани, попросили пригадати невирішений випадок, коли вони образили, завдали болю чи засмутили когось. Потім вони заповнили анкети, щоб виміряти їхній рівень прощення і самопрощення.
Ця анкета оцінювала, наскільки вони вірять, що Бог простив їм цю конкретну провину. Потім учасники вказали, наскільки ймовірно вони вибачилися. Вони писали листи тим, кого образили, а дослідники поаналізували ці листи.
У другому дослідженні 531 учасника розділили на три групи після заповнення анкет. У першій групі учасники уявляли, що Бог пробачив їх, а потім їх просили подумати про те, які почуття вони могли б через це відчувати. Друга група уявляла, що вони не отримали цього божественного прощення, і їх просили подумати про те, які почуття вони через це відчувають. Третя група була контрольною, якій не давали жодних конкретних інструкцій щодо Божого прощення.
Потім усі учасники заповнили додаткові анкети, які вимірювали самопробачення та їхній рівень вдячності й смирення у зв’язку зі своїм провиною. Потім їх спитали, наскільки ймовірно, що вони вибачаться перед своїми жертвами, і попросили написати їм електронні листи.
Шаблонні вибачення “порушників”
Результати обох досліджень показали, що ті, хто вірив, що Бог уже простив їх, мали вищий рівень самопрощення. Ці висновки були однозначними для різних релігійних груп. Крім того, ті, хто вірив, що їх пробачили, рідше вказували, що вони проситимуть вибачення у своїх жертв.
Також ті, хто відчував божественне прощення, виявляли менше докорів сумління у своїх електронних листах, а їхні вибачення виглядали менш щирими. Отже, вчені асоціюють цей психологічний механізм з поведінкою порушників, які час від часу вибачаються, але скоріше задля ритуалу, аніж з потреби совісті.
