Як правильно проклясти своїх ворогів – тисячолітній досвід

Ще в Стародавньому Римі одним із найкращих способів помститися тому, хто вас образив, було присвятити йому табличку прокляття. Табличка прокляття була невеликим металевим листом, зазвичай зробленим зі свинцю або свинцевого сплаву, на якому хтось писав свої прохання до богів. Про це йдеться в публікації на сайті Книги рекордів Гіннеса. Ці благання про помсту були вкрай зловіщими, кажуть історики. 

Табличку прокляття знайшли в Баті, Великобританія

Римляни насилали на ворогів жахливі хвороби, а також жадали, щоб їхні шлюби розвалилися. І це ще найневинніше, чого бажали римські люди своїм ворогам. Вони записували свої прохання й ховали табличку, перш ніж помістити її в місце, що буцімто мало магічну силу. 

Звичайними місцями розміщення таких табличок були священні джерела та річки, храми, колодязі, а також ґрунт кладовищ. Іноді стародавні римляни навіть відкривали гробниці, щоб покласти таблички з прокляттями в руки померлих. Найбільший коли-небудь знайдений сховок табличок із прокляттями знаходився в руїнах храму, присвяченого римському богу Меркурію, в графстві Глостершир у Великій Британії.

Табличка прокляття, знайдена в Егієрі, Франція.
Табличка прокляття, знайдена в Егієрі, Франція.

Загалом 131 табличку виявили під час археологічних розкопок між 1977 і 1979 роками. Одне з них просило Меркурія покарати невідомого викрадача пари рукавичок, забравши “кров і здоров’я”. Інші таблички виявились порожніми. В деяких випадках на чистих табличках були подряпини, які, здавалося б, нагадували написи. Саме тому існує теорія, що ці таблички використовували неписьменні римляни.

У стародавньому світі дуже поширеним було переконання, що ці прокляття діють. Кажуть, що навіть імператори та члени римської аристократії хвилювалися, що люди можуть використовувати проти них ці невеликі шматочки свинцю. Наприклад, смерть прийомного сина імператора Тіберія, Германіка, приписували “знаряддям чаклунства, за допомогою яких живу душу можна присвятити силам підземного світу”.



Джерело