Після смерті Патріарха Філарета 20 березня 2026 року Свято‑Володимирський кафедральний собор у Києві фактично опинився під опікою Православної церкви України. Уже 24 березня на сайті ПЦУ з’явився репортаж про богослужіння Предстоятеля ПЦУ митрополита Єпіфанія у Володимирському соборі, де настоятелем названо протоієрея Бориса Табачека. Це стало першим офіційним підтвердженням того, що отець Борис — який роками служив разом із Філаретом і був його настоятелем — тепер входить до складу ПЦУ. Таким чином остаточно завершилася багаторічна епоха, коли ця легендарна київська святиня фактично перебувала поза юрисдикцією помісної церкви.
У матеріалі на офіційному сайті ПЦУ від 24 березня зазначено, що разом із Предстоятелем молилися «настоятелем — протоієрей Борис Табачек, клірики собору та запрошене духовенство». Там також йдеться, що після акафісту біля могили Святійшого Патріарха Філарета відправили заупокійну літію. Отже ПЦУ одночасно зафіксувала: Табачек — їхній настоятель, а поховання Філарета на території собору відбулося і перебуває під молитовним піклуванням нової юрисдикції.
Ключем до розуміння цього переходу є складна церковна біографія самого Бориса Табачека та історія Володимирського собору загалом. Юридично собор належить ПЦУ з 2019 року — тобто з року після об’єднавчого собору та отримання томосу. Проте де‑факто довгі роки собором розпоряджався Філарет, який після конфлікту з керівництвом ПЦУ оголосив про відновлення УПЦ Київського Патріархату і не визнавав зверхності митрополита Єпіфанія. Упродовж цього періоду Табачек залишався поруч із Філаретом.
Смерть Патріарха на 98‑му році життя 20 березня 2026 року зняла ту напругу. За кілька місяців до своєї смерті Філарет здійснив примирливий візит до митрополита Єпіфанія у Михайлівський Золотоверхий монастир 5 листопада 2025 року, що в ПЦУ сприйняли як остаточне порозуміння. Поховали Філарета 22 березня у Володимирському соборі — саме в тому храмі, де він служив понад шість десятиліть. А вже за два дні настоятель Табачек разом молився з Предстоятелем ПЦУ.
Перехід Табачека означає, що найвагоміший православний собор Києва — унікальна пам’ятка ХІХ століття з фресками Васнєцова та Нестерова, місце спочинку Філарета і головна святиня колишнього Київського патріархату — відтепер повністю перебуває у юрисдикції ПЦУ. Символічно, що це відбулося без відкритих конфліктів чи судових спорів — через природну зміну епох та особисте рішення людини, яка роками була поруч із Філаретом.
Володимирський собор і Філарет: довга дорога до ПЦУ
Свято‑Володимирський кафедральний собор — один із найпомітніших символів київського православ’я та пам’ятка архітектури національного значення. Рішення про його будівництво ухвалили ще 1852 року на відзначення 900‑річчя хрещення Київської Русі, а зведений собор було завершено 1882 року. Саме тут Філарет служив із 1960‑х років як митрополит Київський і Галицький, а після 2019 року фактично був очільником відновленого ним УПЦ КП, яка юридично перестала існувати. ПЦУ у столиці системно нарощує присутність у храмах: ще 2024 року митрополит Єпіфаній освятив оновлений храм на Деснянщині, що приєднався до помісної церкви. Тепер до цієї мережі фактично долучився й сам Володимирський собор — найстарший і найвідоміший серед них.
Об’єднавчий собор 15 грудня 2018 року, що відбувся в Києві та дав початок ПЦУ, заклав правову базу для передачі Володимирського собору. Тоді УПЦ КП юридично припинила своє існування, а її майно перейшло до ПЦУ — серед іншого й будівля Володимирського собору. Попри це, Філарет, який спершу підтримав процес, згодом відмовився визнавати зверхність митрополита Єпіфанія, і впродовж семи років собор перебував у правовому та фактичному протиріччі: юридично належав ПЦУ, фактично залишався під впливом Філарета. Смерть патріарха і перехід настоятеля Табачека поклали край цьому суперечливому стану.
