На початку липня 2025 року у Дніпровському районі Києва, на Броварському проспекті, було демонтовано стару АЗС, встановлену за проектом японської компанії “Тацуно” наприкінці 1970-х років. Ця заправка була не лише архітектурною цікавинкою радянської епохи, але й унікальною, адже монтаж проводили японські робітники. З того часу дві схожі АЗС, розташовані на Лівобережжі, отримали назву “японки”.
Демонтаж цієї “японки” обговорювали водії-кияни у міському пабліку “Фотозагадки Києва з минулого” на Facebook. Містяни пригадали, що станцію зводили наприкінці 1970-х за проектом японської компанії “Тацуно”, а її відмінність полягала у вертикальній подачі пального: після оплати оператор спускав шланг зверху до бензобаку автомобіля. У Києві було побудовано дві таких АЗС – перша станція знаходилася на Харківському шосе, колись неподалік перетину з вул. Привокзальною, і вже понад 15 років тому вона була демонтована.
Остання АЗС на Броварському проспекті, поруч зі станцією метро “Лівобережна”, пропрацювала більше 45 років і витримала численні зміни в індустрії. Як і будь-яке інноваційне рішення, вона мала свої переваги та недоліки. Серед переваг – футуристичний вигляд: кияни порівнювали конструкції з двома “НЛО”, що приземлилися на проспекті, а також ефективна вертикальна система подачі пального.
“Заправка була цікавою, важливо було не припаркувати автомобіль так, щоб пістолет опинився над дахом. Інакше діставати його було б важко”, – згадує киянин Вадим Басовський у пабліку на Facebook. “Зате рідина повністю стікала в бак, і не треба було піднімати шланг”, – зазначає Сергій Литвиненко. “Але краплі могли потрапити за ворота, коли закривав бак”, – додає Іван Любенок.
Киянка Тетяна Коссович зазначила, що японських робітників, які монтували заправку, годували у науково-дослідному інституті поруч, де вона працювала (поряд розташована колишня радянська висотка НДІ “Проєктстальконструкція ім. В. Шимановського”). Вона поділилася, що робітники були горді зі своєї роботи, адже така АЗС не мала звичного для СРСР запаху бензину.
“Ще нас вразили чоботи японських робітників з окремим великим пальцем”, – додала Коссович у коментарі.
До речі, феномен “окремого пальця” в чоботях пояснив один з робітників, який допомагав японцям у монтажі. За його словами, так було зручніше підніматися на конструкції. Загалом же будівництво від старту до відкриття тривало місяць.
Демонтаж гуртового ринку на Вокзальній та руйнування 200-річної крамниці на Подолі
Нещодавно Інформатор повідомляв про знесення одного з найяскравіших символів 90-х років – колишнього гуртового ринку біля ст.м. “Вокзальна”. Він встиг занепасти, а тільки не всі контейнери-кіоски були активними – деякі просто стояли і руйнувалися.
Також ми писали про те, що на Подолі знесли пам’ятник архітектури, якому у 2025 році мало виповнитися 200 років. Мова йде про садибу по вул. Сагайдачного, 16/5 у Подільському районі столиці. Цей будинок спочатку використовувався як магазин, і цю функцію він виконував до 2011 року, поки його не закрили під реконструкцію.
