Суд зняв обмеження з забудови лісопильні Сніжка на Подолі: адреса не має значення.

У важливій справі щодо охорони пам’яток на Подолі поставили крапку. Київські забудовники здобули перемогу у боротьбі за історичну будівлю 1902 року на вулиці Турівській, 29-а. Судді не знайшли на карті археологічного поселення Подолу IX-XII століть адреси, що турбує багатьох.

Господарський суд Києва виніс рішення, яке може остаточно знищити одну з останніх промислових споруд старого Подолу – лісопильню Сніжка. Суддя відмовила прокуратурі у поверненні ділянки на Турівській, 29а державі, дозволивши забудовнику продовжувати реалізацію проєкту 12-поверхового житлового комплексу. Наявність території в складі археологічної пам’ятки національного значення не стала серйозним аргументом.

Основна частина лісопильні була зведена у 1902–1905 роках з типової київської жовтої цегли та є рідкісним прикладом міських ремісничих виробництв, якими в початку XX століття був щільно забудований Поділ. Це один із останніх зразків промислової архітектури того часу. Проте найбільшу цінність цього місця представляє не лише будівля, а й земля під нею.

Територія на Турівській вже давно є частиною пам’ятки археології “Культурний шар Подолу IX–XII ст.”, де зберігаються залишки середньовічної забудови, майстерень, житлових осередків і артефактів епохи Київської Русі. Цей багатошаровий історичний пласт є одним з найцінніших і найуразливіших в Києві, і табличка “Пам’ятка археології. Охороняється державою” у дворі не випадково висить.

Саме тому прокуратура вимагала скасувати рішення Київради про передачу ділянки ТОВ “Форвард-А” і припинити забудову. Прокурори акцентували, що будівництво багатоповерхового комплексу неминуче знищить охоронюваний законом культурний шар. А суд відкинув ці доводи, зазначивши, що на “карті археологічного поселення Поділ IX–XII ст.” сучасна адреса Турівська, 29а не вказана, а отже, доказ неповноцінний. Як зауважив пам’яткоохоронець Дмитро Перов, аргумент прокуратури про те, що нумерація будинків з’явилася майже через тисячу років після епохи пам’ятки, не був врахований.

Історія цієї ділянки почалася в 2021 році, коли забудовник розпочав демонтаж лісопильні без належних дозволів, проте активісти та місцеві мешканці змогли зупинити роботи. У 2023-му спроба повторилася, але знову безрезультатно. Проте в 2024 році консультативна рада при департаменті охорони культурної спадщини КМДА погодила нову концепцію забудови, а Київрада з 72 голосами передала землю в оренду забудовнику на 5 років, змінивши її цільове призначення для житлової та комерційної забудови. Незважаючи на два відкриті кримінальні провадження, будівля не отримала статус пам’ятки, хоча й була внесена до переліку об’єктів, яким загрожує знищення.

Наразі прокуратура готує апеляцію, яка буде подана після публікації повного тексту рішення. Проте шлях до будівництва на місці лісопильні стає майже безперешкодним. На ділянці площею 0,039 га планують збудувати 12-поверховий житлово-офісний комплекс з об’єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

Земельні ділянки повертають місту через суд, а незаконні забудови – зносять: прецеденти

Нагадаємо, раніше Святошинський районний суд Києва зобов’язав повернути ділянку водного фонду на вул. Миколи Ушакова, де кілька років поспіль функціонує самочинно збудоване кафе. Однак територія повинна бути приведена у стан “як було”, придатному для використання, тож все, що за цей час збудували підприємці на березі, належить знести.

Крім того, Апеляційний суд підтвердив рішення першої інстанції щодо знесення ресторану, який був незаконно збудований на території Національного природного парку “Голосіївський”. Йдеться про “Хінкальню Кувшин” (або “Тандир”, заклад змінював назву кілька разів), який вже не перший рік намагається захистити свої права на заповідних землях. Існує й інша цікава деталь: власником є колишній керівник Святошинського відділення міліції Києва Анатолій Миколаєць.