На вихідних 24-25 січня Київ став свідком неофіційного флешмобу. Мешканці житлових комплексів, надихнувшись атмосферою “п’янких шашликів” з Троєщини, вийшли на мороз, аби влаштувати гулянки та танці. З невимушеним настроєм вони веселились гучно, деякі навіть знімали верхній одяг, танцюючи без сорочок. Це піднімає важливе питання: чи прийнятно в умовах війни в Україні таке “випускання пари”, чи варто критично оцінювати ці вибухи радощів, вважаючи їх зайвим моралізаторством.
Танці у морозний уікенд влаштували мешканці “Світло парку” та “Комфорт Тауна”, а декого навіть затягнуло на кригу Київського моря. Озброївшись потужною звуковою апаратурою, вони організували яскраву вечірку, співаючи під Вєрку Сердючку і Тіну Кароль, а також сучасні діджейські сеті.
Проте чи доцільно це у воюючій країні, особливо в місті, яке страждає від знеструмлення та проблем з теплом — залишається відкритим питанням. Щоб дати киянам можливість висловити свою думку, зібрані тези “за” та “проти” нормальності такого антистресу.
Чому це не нормально
Економіст Олексій Кущ стверджує, що танці з діджеями та світлом виглядають безсоромно і неприйнятно. На його думку, це знецінює реальні страждання людей — літніх, маленьких киян, чиї проблеми повинні бути акцентовані на міжнародних платформах.
“Цей “фарс на Титаніку” виглядає крінжово. Учасники сприймаються як не зовсім адекватні люди”, – додає Кущ.
Аналітик зазначає, що кожне таке відео відволікає увагу від кризової ситуації, що розвивається в українських мегаполісах. Головний посил, який вони несуть: “раз вони танцюють біля вогнища, значить, у них усе не так погано”. Політолог Юрій Романенко погоджується з цією точкою зору.
“Чого ми добиваємося? Потанцювали, і що? Трансформатори? Вони ж приїжджають із Європи. Що робитимуть ці люди, якщо світло і тепло не ввімкнуть, а це призведе до проблем з каналізацією?” – зауважує Романенко.
Більшість киян усвідомлюють ризики, тому “танці навколо вогнища” — це скоріше розвага для невеликої групи мешканців житлових комплексів. Посил для міжнародних партнерів України можна вважати неправильним з самого початку.
“Я бачив жінку з двома маленькими дітьми, які кашляли, та в кафе розклала інгалятор. Вона рятує дітей, а не танцює. Про це потрібно говорити, а не про “танцюючих дикунів”, – резюмує Кущ.
…і чому це має бути
Контраргумент на допис Куща подає депутатка Київради Зоя Ярош. Вона зазначає, що, якщо народ “на межі”, варто дозволити їм користуватись будь-яким способом для зняття стресу.
“Якщо це допомагає комусь зберегти психічну рівновагу — нехай танцюють де завгодно. Важливо поширювати позитивні емоції”, – підкреслює вона.
Ярош вважає, що підтримка Заходу Україні з’являється не лише через сльози, але і через боротьбу. Такі вечірки можуть бути виправдані. Вона проводить паралель із британцями, що танцювали під час бомбардувань Лондона.
“Святкування як підтвердження життя в кризових ситуаціях — це нормальна реакція. Війни тому й чимось схожі, адже це спосіб підтримувати людську психіку”, – додає медійниця Галина Ернст.
Важливо зазначити, що більшість підтримує танці та святкування з шашлыками, закликаючи не засуджувати й не навішувати ярлики на людей, котрі, зрештою, просто прагнуть знайти час для спілкування один з одним.
“Потрібно дати людям можливість переживати цю трагедію так, як їм зручно. Це їхній вибір”, – резюмує Сергій Маслюченко.
Немає світла — співай: як мешканці Троєщини першими придумали “вечірку Незламності”
Нагадаємо, після першого потужного обстрілу 9 січня у Троєщині вже організували “вечірку незламності”: смажили шашлики та вигукували заклики на підтримку один одного. В соцмережах інші кияни запитують: “Чому не запросили на свято?”
Крім того, ми також згадували про дивні стосунки між Віталієм Кличком і Мар’яною Безуглою. Після публікації депутатки про відсутність міського голови у Києві під час великих теплових збоїв, вони зустрілися у КМДА для обговорення ситуації.
