У середмісті Києва помітили політичну рекламу. Це прості рекламні плакати з дивним написом і фото ексміністра Ігоря Шевченка, який став відомим завдяки скандальній історії, що сталася у Давосі 6 років тому. Причому це – саме передвиборча реклама, адже QR-код на постерах веде на сайт, де політик розповідає про себе й про те, чому саме його потрібно буде обрати президентом на виборах після завершення війни.
Легалізує початок передвиборчих перегонів
Рекламні плакати помітив і сфотографував журналіст Володимир Фомічов у середмісті Києва. На світлинах, що він виклав у соцмережі, – плакат з зображенням ексміністра екології та природних ресурсів Ігоря Шевченка на синьому тлі, з QR-кодом та написом “Хто такий?” (напис може бути відсилкою до одного з новорічних привітань чинного президента, де Володимир Зеленський казав: “Хто я?”)
Посилання на рекламі веде на агітаційну сторінку політика, на якій – вже більш традиційна реклама. Шевченко розповідає, що готуватися до президентських виборів слід вже зараз, поки повномасштабне вторгнення ще не було припинено, “інакше до влади знову прийдуть корупціонери та неуки”. Шевченко позує з дитиною, вдягнутий у псевдовійськову сорочку з нашивками та планками “під погони”, та картатим візерунком на комірі.
З політичних ідей – суцільні популістські пропозиції: запровадити “меритократію” (тобто, владу гідних – як саме їх визначати, щоправда, пояснення немає, проте зрозуміло, що Шевченко має на увазі себе); переобрати президента й Верховну Раду, попередньо зменшивши кількість депутатів з 450 до 100, а у новому уряді скоротити чисельність міністрів з 20 до 10. Також ексміністр пропонує “звільнити й посадити” тих політиків, хто не може довести законність свого майна.
Є й значно більш радикальні популістські ідеї: запровадити смертну кару за корупцію й держзраду, повернути заводи й фабрики у власність народу (держави), а кожному українцю платити щорічно частину від прибутків. А от політиків пропонує “садити за брехню”, тобто, за невиконання передвиборчих обіцянок. Втім, у політичної реклами, ймовірно, є трохи інше завдання, аніж познайомити широкий загал із “програмою” Ігоря Шевченка: ці плакати, по суті, легалізують початок передвиборчої кампанії в Україні.
Крінж-мейкер української політики
Цікаво, чому для такого важливого задавдання обрали саме Ігоря Шевченка. Він вже був “кандидатом №1” на президентських виборах 2019 року – ЦВК зареєструвала його першим (політик навіть посів 20-те місце серед 39 кандидатів, що є загалом непоганим результатом для “одинака”). Посаду міністра екології та природних ресурсів він обіймав в уряді Арсенія Яценюка у 2014-2015 рр., і на ній не запам’ятався рішуче нічим.
А от справжню славу Шевченку приніс скандал на Всесвітньому економічному форумі в Давосі 2019 року. Там політик зганьбився у всесвітньому масштабі: організатори заходу розробили для гостей і учасників форуму сині шапки з логотипом WEF. Їх роздавали безкоштовно, і ексміністр не втратив свого шансу.
“Відстоявши в черзі я взяв зразу 4 (чотири) шапки, більше совість не дозволила. Відійшов 10 метрів і зрозумів, що мало взяв. Повернувся взяти ще, але не тут то було. Невідомо звідки з’явився охоронець і ледь мене не арештував. Сказав, що я вже взяв достатньо і мушу йти геть. А я б не був українцем якби не заперечив йому і повернув ситуацію на свою користь. В результаті складних дипломатичних перемовин він “дозволив” мені взяти ще одну шапку, але за умови, що він цього “не побачить”, – розповідав сам Шевченко про інцидент.
У підсумку цю однозначно крінжову ситуацію він спробував використати з користю для себе. Заснував “антикорупційний рух синіх шапок”, випустив тираж цього головного убору й роздавав усім охочим, зрештою, й сам ходив містом у цьому аксесуарі. Втім, це дало швидкоплинне й короткочасне зростання популярності – а результат 2019 року, найімовірніше, був досягнутий через агресивну рекламну кампанію. Тоді він розвісив білборди, на яких пропонував виборцям-жінкам “стати дружиною президента”.
“З депресії не вийти”: які скандали з рекламою ставалися у Києві останнім часом
Нагадаємо, днями Інформатор писав про претензії, що виникли в киян до реклами, розміщеної у вагонах столичного метро. Ані світлина, ані текст на банері від британської громадської організації, що допомагає з розмінуванням деокупованих територій, на думку пасажирів, не відповідали головній меті – попередити про мінну небезпеку на них. Ба більше, меседж читається як те, що повертатися не варто, адже це небезпечно, і загрозу можуть нести не тільки міни, а й люди.
Також ми розповідали про гучний скандал з рекламою гарячої лінії психологічної підтримки, лайтбокси з якою розмістила у середмісті телеведуча Яніна Соколова. На них були написи на кшталт “буде лише гірше” чи “з депресії не вийти” – а пояснення про те, що це, власне, – думки, з якими треба телефонувати на “гарячу лінію”, – розмістили дрібно унизу. Зрештою, провокативну рекламу прибрали з лайтбоксів.
